Іван Карпенко-Карий (справжнє прізвище Тобілевич; 17 (29) вересня 1845, с. Арсенівка, Бобринецького повіту Херсонської губернії, тепер Новомиргородський район, Кіровоградська область) український письменник, драматург, актор, ерудит, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського.

Народився в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше - канцеляристом міської управи на службі в повітовому суді переїхав до Єлисаветграда, де працював столоначальником повітового поліцейського управління, брав участь у аматорських виставах Тарковського, публікував літературно-критичні статті, став членом нелегального народовольського гуртка Опанаса Михалевича одружився з Надією Тарковською (її племінники - відомі російські митці поет Арсеній Тарковський та відомий кінорежисер Андрій Тарковський) в альманасі «Рада» надрукував оповідання «Новобранець», підписане псевдонімом Гнат Карий. За неблагонадійність був звільнений із посади секретаря поліції. Вступив до трупи М.Старицького.

заарештований і засланий до Новочеркаська. Працював ковалем, пізніше відкрив палітурну майстерню. У засланні написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака»), а також п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка» опублікував п'єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля» у Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» І.Карпенка-Карого отримавши дозвіл на звільнення, повернувся в Україну й оселився на хуторі Надія Єлисаветградського повіту (хутір, закладений на землях поміщиків Тарковських, І.Тобілевич назвав іменем першої дружини. Нині він є історико-культурним заповідником) з І.Карпенка-Карого зняли гласний нагляд. Він вступив до трупи свого брата Миколи Садовського, пізніше до трупи іншого брата - Панаса Саксаганського вступив до товариства українських артистів, написав комедію «Сто тисяч» склав записку до з'їзду сценічних діячів у Москві, присвячену переслідуванню українського театру, яку з трибуни з'їзду виголосив П.Саксаганський написав історичну трагедію «Сава Чалий», присвячену подіям гайдамаччини 18 століття створив власну трупу, написав п'єси «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліну, де й помер. Похований на цвинтарі села Карлюжине біля хутора Надія.

Брати Івана Карпенка-Карого Панас Карпович СаксаганськийМикола Карпович Садовський

Народився у селі Костувате на Херсонщині, вчився в Єлисаветградському реальному училищі, замолоду брав участь в аматорських гуртках. З початком Російсько-турецької війни прямо з училища іде на фронт добровольцем. Він бере участь практично у всіх крупних битвах на Балканах, в переправі через Дунай, обороні Шипкинського перевалу, в кінці кампанії дійшов до самого Константинополя. Був нагороджений Георгієвським хрестом, представлений до офіцерського чину. Однак Микола Тобілевич не спокусився військовою кар'єрою, а вернувшись на Єлисаветградщину зайнявся сімейним захопленням театром. Микола Карпович Садовський

Панас Карпович Саксаганський Панас Саксаганський був представником видатної театральної родини Тобілевичів. Його батько, дрібний херсонський землевласник Карпо Тобілевич, мав шістьох дітей. Четверо з них стали театральними діячами: Марія (Садовська-Барілотті), Іван (сценічне псевдо Карпенко-Карий), Микола (Садовський) і наймолодший Панас (Саксаганський). Початкову освіту здобув у Бобринецькій повітовій школі. Ще школярем захопився влаштуванням аматорських вистав.

Сестра Садовська-Барілотті Марія Карпівна Садовська-Барілотті Марія Карпівна (квітень 1855 ) співачка-сопрано і драматична акторка, сестра І. Тобілевича, М. Садовського і П. Саксаганського, родом з Херсонщини. В ролі Наталки Полтавки Виступати почала з 1876 р. З 1883 р. у трупах М. Кропивницького, далі М. Старицького, М. Садовського, П. Саксаганського. Найкращі партії і ролі: Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака- Артемовського), Панночка («Утоплена» М. Лисенка), Маруся («Дай серцю волю…» М. Кропивницького), Софія та Варка («Безталанна» І. Тобілевича) та ін.

НАЙВІДОМІШІ ТВОРИ Комедія «Мартин Боруля» Комедії «Сто тисяч» та «Хазяїн» П'єса «Паливода XVIII століття» Комедія «Чумаки» Розумний і дурень Наймичка Гроші Бурлака Безталанна

За словами І. Франка, "наповняє нас почуттям подиву до його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя". Твори корифея вітчизняного мистецтва і сьогодні не сходять зі сцени. "Відгуки карпенківськоі драматурги, - як писав М. Рильський, -...чуємо... в усьому кращому, що маємо ми нині в радянському українському театрі".