Лаврська школа Восени 1631 р. у Києві відкрилася Лаврська школа. Її засновником був архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могипа ( ) Петро Могила більшою мірою спирався на західноєвропейські зразки, ніж на братство. Його школа була створена на зразок єзуїтських колегіумів для того, щоб молодь "у добрих звичаях та вільних науках освічена була".

Школа розгорнула свою діяльність у приміщенні Троїцької церкви лікарняного монастиря Печерської лаври. Ще до заснування школи Петро Могила потурбувався про досвідчених наставників і викладачів. Він підібрав групу молодих людей і на свої кошти відправив їх учитися за кордон. Майбутні викладачі навчалися в латинських академіях Польщі, Литви, Відня. Разом із тим Петро Могила запросив відомих педагогів зі Львова – Ісаю Трохимовича-Козловського та Сільвестора Косова, підписавши влітку (червні) 1631 р. в Успенській церкві Львова з ними угоду. Школа нараховувала 100 учнів. Навчання велося латинською й польською мовами. У школі були нижчі (граматичні) і виші (поетики, риторики, філософії) класи.