Біологічна зброя це зброя масового ураження, що існує переважно у виді спеціальних боєприпасів і бойових приладів із засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Біологічна зброя призначена для масового ураження людей, тварин, рослин та деяких видів військового майна і спорядження. До біологічної зброї відносять деякі види бактерій, вірусів, паразитних грибів, бактеріальні токсини, які здатні спричинити інфекційні захворювання у людей.

Застосовують біологічну зброю за допомогою авіабомб, виливних пристроїв, генераторів аерозолів, контейнерів з комахами, тваринами.

Із відомих на сьогодні багатьох збудників інфекційних захворювань та їх токсинів у військових діях можна використати більше тридцяти, до прикладу: чума, натуральна віспа, сибірка, туляремія, ботулотоксин тощо.

1. Бактерії – одноклітинні мікроорганізми рослинного походження, дуже чутливі до впливу високої температури, сонячного світла, дезінфікуючих засобів. До них відносяться збудники найбільш небезпечних захворювань людини (чума, холера, сибірська виразка, сап). 2. Віруси – група мікроорганізмів, здатних жити і розмножуватися тільки в живих клітинах (внутрішньоклітинні паразити). Вони викликають захворювання людей такими високонебезпечними хворобами, як натуральна віспа, жовта пропасниця.

3. Рикетсії – група мікроорганізмів, що займає проміжне положення між бактеріями і вірусами. Вони стійкі до висушування, заморожування, але чутливі до дезинфікуючих засобів. Вони викликають такі високонебезпечні захворювання людей, як висипний тиф, плямиста пропасниця Скелястих гір. 4. Грибки – одно- чи багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження. Вони володіють високою стійкістю до заморожування, висушуванню, дії сонячних променів. Викликають таке тяжке захворювання людини, як бастомікоз, гістопазмоз.

1. Аерозольний спосіб. Біологічний засіб переводиться в аерозольний стан методом вибуху в спеціальних розпилювальних пристроях. У короткий термін забезпечується масове зараження людей шляхом зараження організму. Зовнішньою ознакою застосування цього способу є хмара у виді сліду, що залишається літаком.

2. Трансмісивний спосіб – розсіювання штучно заражених переносників, що через укуси передають збудники небезпечних для людини і тварин захворювань. Заражені переносники захворювань поширюються за допомогою ентомологічних боєприпасів – авіаційних бомб і контейнерів спеціальної конструкції. Зовнішньою ознакою є наява значної кількості гризунів, кліщів і т д поруч з викинутими контейнерами. 3. Диверсійний спосіб – застосування біологічних засобів полягає в потайливому зараженні повітря, води, продовольства, фуражу і т д. на його застосування вказує одночасне виникнення масових захворювань людей, тварин у кордонів визначеної території.

Використання збудника чуми в якості біологічної зброї має глибокі історичні корені. Зокрема, події в стародавньому Китаї і середньовічній Європі показали застосування трупів заражених тварин (коней і корів), людських тіл гунами, турками та монголами для зараження джерел води і систем водопостачання. Є історичні довідки про випадки катапультування інфікованого матеріалу при облозі деяких міст.

У ході Другої світової війни японськими збройними силами були розроблені зразки біологічного зброї, призначеної для масового скидання спеціально підготовленого носія чуми - інфікованих бліх.

При розробці зразків біологічної зброї спеціальний загін 731, на чолі якого стояв генерал Ісі Сіро, виробляв навмисне зараження мирних жителів і полонених Китаю, Кореї та Маньчжурії для подальших медичних досліджень і експериментів, вивчення перспектив застосування біологічних засобів як зброї масового ураження. Групою був розроблений штам чуми, який в 60 разів перевершує по вірулентності оригінальний штам чуми, свого роду абсолютно ефективна зброя масового ураження з природним розповсюдженням.

Для скидання і розпилення інфікованих носіїв були розроблені різні авіабомби та снаряди, наприклад, бомби для зараження поверхні землі, бомби з розпиленням аерозолю і снаряди осколкової дії, що вражають тканини людини. Популярність мали керамічні бомби, що враховували особливості застосування живих організмів - бліх і необхідність підтримки їх активності та життєздатності в умовах скидання, для чого створювалися спеціальні умови життєзабезпечення (зокрема, закачувався кисень).

Цього збудника вивчали японські військові у загоні 731 протягом 1932–1945 рр. разом з іншими представниками арсеналу біозброї.

Туляремійний збудник розглядався як агент біозброї тому, що: легко передається через аерозоль; є сильно інфективним достатнім для зараження жертви є від 10 до 50 бактерій; не персистує і від нього легко знезаразити об'єкти (на відміну від збудника сибірки); здатний до спричинення значного рівня втрати працездатності інфікованих осіб; має порівняно низьку летальність, яка бажана, коли ворожі солдати знаходяться у безпосередній близькості до цивільного населення; не переходить від зараженої людини до здорової

Віце-президент США Дік Чейні, який прилюдно виступив уперше з початку бомбардувань Афганістану в 2001 році, заявив, що випадки захворювання на сибірку у США імовірно пов'язані з діяльністю Усами бін Ладена. В країні зростали панічні настрої через листи, заражені сибіркою. «Підозрілий лист» з «невідомою речовиною» надійшов вранці у п'ятницю також до редакції газети «Нью-Йорк Таймс». Збудника сибірки також було виявлено на підозрілому листі, що надійшов до фірми корпорації «Майкрософт». Такі листи вбили 5 людей, 22 людини було інфіковано.

Найсмертельніша форма зараження сибіркою - це інгаляційна форма, при якій спори потрапляють в легені, а потім клітини імунної системи переносять їх до лімфатичних вузлів. Там вони починають розмножуватися і виділяти токсини, які призводять до розвитку лихоманки, проблем з диханням, стомлюваності, болі в м'язах, збільшення лімфатичних вузлів, нудоти, блювання, діареї і т.д.

Серед заражених інгаляційний формою сибірськи спостерігається найвищий рівень смертності, і, на жаль, саме цією формою захворіли всі п'ять жертв листів 2001 року.