Тема уроку: Ґрунт. Склад ґрунту. Різноманітність ґрунтів Виконала Вчитель Тинівської ЗОШ І-ІІІ ст. Гоцало Марина Іванівна

Ґрунт - це верхній пухкий родючий шар землі, де ростуть рослини, мешкають тварини та інші організми.

Товщина ґрунту невелика – від кількох сантиметрів до кількох метрів, але його утворення потребує надзвичайно багато часу. Ви тільки уявіть, що шар ґрунту завтовшки 2.5 см формується від 1 до 25 століть.

Утворення грунту Грунт утворюється з неорганічних та органічних речовин. Неорганічні речовини ґрунту є наслідком руйнування гірських порід. З таких речовин у ґрунті найбільше піску і глину.

У різніх ґрунтах міститься різна кількість органічних і неорганічних речовин. Найбільше перегною міститься у ґрунтах під назвою чорноземи. Тобто це ґрунти з високою родючістю. Україна належить до небагатьох країн світу, багатих на чорноземи.

У ґрунті є пісок і глина

Грунт є домівкою для багатьох тварин та комах.

Ерозія ґрунту - це руйнування його верхнього найродючішого горизонту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників. Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію. Ерозія ґрунтів та її види

Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод. За характером руйнування ґрунту вона поділяється на краплинну або поверхневу. Розвиток водної ерозії тісно пов'язаний з рельєфом місцевості. Як правило, руйнування ґрунтів починається на схилах крутизною 1-2°. Водна ерозія ґрунтів

За ступенем змитості ґрунти поділяються на слабко-, середньо-, сильнозмиті та розмиті. Ступінь змитості ґрунту визначається порівнянням еталонного (незмитого) ґрунту з профілем змитого. Притому вважається, що у слабкозмитих ґрунтах змито не більше половини гумусового горизонту, у середньозмитих - змито верхню частину перехідного (ілювіального) горизонту, а в розмитих ґрунтах ерозією зруйновано весь профіль, і на поверхню виходять ґрунтотворні породи.

Вітрова ерозія ґрунтів Вітрова ерозія виникає за умови сильних вітрів, які видувають ґрунт. Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежать від його гранулометричного складу і вмісту гумусу. Якщо збільшується сила вітру - зростає інтенсивність вітрової ерозії. Розрізняють зони дефляції, звідки видувається ґрунт, та зони акумуляції, де нагромаджується ґрунт. У зоні акумуляції на суглинкових ґрунтах утворюються наносні ґрунти, а під час розвіювання пісків - похований під них ґрунт.

Розрізняють два типи вітрової ерозії: повсякденну і пилові бурі. Повсяденну вітрову ерозію спричинюють вітри малих швидкостей; відбувається вона повільно, переважно на піщаних, супіщаних і карбонатних ґрунтах. За цього виду дефляції можуть спостерігатись оголення насіння, а також пошкодження молодих сходів рослин. Пилові бурі - найшкідливіший вид дефляції. Такі бурі виникають під впливом сильного вітру і можуть поширюватись на великі території, знищити посіви на сотнях тисяч гектарів, знести багато родючого ґрунту.

Шкода внаслідок ерозії ґрунтів надзвичайно велика й одночасно дуже різноманітна: еродований ґрунт втрачає значну кількість гумусу, макро- і мікроелементів, а особливо міді й марганцюі; водна ерозія зменшує площу орних земель за рахунок розвитку ярів, замулювання ґрунтів на заплавах, ставків, водоймищ, русел річок, зрошувальних каналів тощо; унаслідок вітрової ерозії руйнується ґрунтовий покрив, забруднюється повітря, що завдає великих збитків і шкодить здоров'ю людей. Шкода внаслідок ерозії ґрунтів

Інтернет-ресурси: 1uk.wikipedia.orgҐрунти України 2school.xvatit.com Гіпермаркет Знань 3school.xvatit.com Географія 4referat-ukr.com Природознавство