1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА НОРМАТИВНО- ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ

2 Значні масштаби ресурсокористування та енергетично- сировинна спрямованість економіки України разом із застарілою технологічною базою визначали й продовжують визначати високі показники щорічного утворення й нагромадження відходів. Протягом останніх десяти років загальні обсяги утворення промислових і побутових відходів в Україні безперервно зростали (за винятком кризового 2009 року).

3 Основні показники утворення та поводження з відходами в Україні у 2014 році Показники утворення та напрями поводження Відходи I-IV класів небезпеки, млн. т У тому числі I-III класів небезпеки, млн. т У % до 2014 року Абсолютні обсяги утворення419,21,66134,9 Обсяги утилізації145,70,6477,8 Видалено у спеціально відведені місця 336,90,3191,9 Видалено у місця неорганізованого зберігання 0,860,0450,0 Обсяг накопичення13267,520,5998,7

4 Ключові проблеми поводження з відходами в Україні: прогресуюче накопиченням відходів як у промисловому, так і побутовому секторі; відсутність належним чином організованої системи знешкодження чи локалізації небезпечних відходів, невідповідність екологічним вимогам більшості об'єктів захоронення побутових відходів; нерозвиненість систем збирання та рециклінгу ресурсоцінних відходів; недосконалість організаційно-економічних механізмів.

5 Причини виняткової гостроти проблеми відходів в Україні: несприятливість загальноекономічних передумов; застарілість технологічної бази промисловості та її сировинна орієнтація; нерозвиненість інфраструктури поводження з відходами; недостатня ефективність організаційно-економічного механізму поводження з відходами; відсутність дієвих економічних важелів заохочення (стимулювання) підприємств щодо вирішення проблеми відходів; незадовільність та нестійкість фінансового забезпечення.

6 Нормативно-правова база у сфері поводження з відходами Поводження з відходами регулюється в Україні на цей час більше ніж десятьма законодавчими актами, а також низкою постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, комплексом державних стандартів і багатьма регулятивними документами міністерств та інших відомств. На теперішній час відповідне законодавство складається із законів України Про відходи, "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про металобрухт", "Про житлово-комунальні послуги", "Про хімічні джерела струму", "Про ветеринарну медицину", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", Кодексу України про надра та ін.

7 Останні зміни до Закону України Про відходи від : уточнення термінологічної бази, в тому числі поняття відходи; врегулювання діяльності щодо відходів тари і упаковки (згідно з європейською директивою Про тару і упаковку); посилення відповідальності за правопорушення у сфері поводження з відходами; регламентація ввезення в Україну відходів з метою їх зберігання і захоронення; врегулювання питань щодо збирання, перевезення та перероблення побутових відходів (ст.35-1); Поводження з відходами тваринного походження (ст.35-2) та ін.

8 Ключові питання, що регулюються підзаконними актами : встановлення лімітів на утворення та розміщення відходів; порядок обліку, паспортизації відходів та ведення реєстрів обєктів їх видалення та утилізації); вимоги щодо транскордонного перевезення відходів; встановлення економічної відповідальності за правопорушення; ліцензування та дозвільний порядок поводження з небезпечними відходами та поводження з окремими видами відходів як вторинною сировиною; розроблення схем санітарного очищення населених пунктів; організація збирання і видалення побутових та інших відходів, забезпечення ліквідації несанкціонованих і неконтрольованих звалищ

9 Врегулювання поводження з окремими видами відходів розроблення й впровадження систем: поводження з пакувальними матеріалами і тарою; збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих олив (відпрацьованих нафтопродуктів); збирання, заготівлі та утилізації зношених шин, гумо технічних виробів та відходів гумо технічного виробництва; збирання та утилізації непридатних до використання транспортних засобів; збирання та утилізації електричного та електронного обладнання (в тому числі й трансформаторів та стабілізаторів); поводження з медичними відходами; поводження з будівельними відходами.

10 Поточний розвиток нормативно- правової бази У 2011 році розроблено та прийнято Кабінетом Міністрів України дві постанови: Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) постанова від 27 липня 2011 р. N 1075;Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) постанова від 27 липня 2011 р. N 1075; Деякі питання збирання, заготівлі та утилізації зношених шин постанова від 27 липня 2011 р. N 1136Деякі питання збирання, заготівлі та утилізації зношених шин постанова від 27 липня 2011 р. N 1136 Ними передбачено: плата за послуги зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) та зношених шин;плата за послуги зі збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) та зношених шин; акумуляція коштів на рахунках уповноваженого підприємства;акумуляція коштів на рахунках уповноваженого підприємства; створення відповідної інфраструктури за рахунок цих коштів.створення відповідної інфраструктури за рахунок цих коштів.

11 Економічний механізм регулювання поводження з відходами встановлення плати (екологічного податку) за розміщення відходів; створення фондів для цільового фінансування природоохоронних заходів, в т.ч. щодо поводження з відходами; фінансування і кредитування заходів у сфері поводження з відходами; стимулювання діяльності у сфері поводження з відходами; страхування екологічного ризику при здійсненні операцій поводження з небезпечними відходами; встановлення економічної відповідальності за екологічні правопорушення і компенсація збитків.

12 Екологічний податок та особливості його застосування: Згідно з Податковим кодексом України платежі за розміщення відходів трансформовано в екологічний податок і передбачено підвищення його ставок. а) податок справляється за розміщення відходів, в тому числі тимчасове (зберігання до утилізації чи видалення); б) податок не справляється за розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, діяльність щодо яких підлягає ліцензуванню; в) ставки податку підлягають щорічній індексації: г) скасовано плату за понадлімітні обсяги розміщення відходів.

13 Основні напрями удосконалення управління відходами: 1. Законодавче забезпечення: внесення змін і доповнень у діючі акти щодо стимулювання інвестицій, забезпечення роздільного збирання побутових відходів, заборону захоронення неперероблених відходів та ін.; приведення закону України "Про відходи" у відповідність із Рамковою Директивою ЄС про відходи стосовно їх рециклінгу та утилізації, визначення категорії інертних відходів та ін; прийняття законопроектів щодо вторинних ресурсів, упаковки та відходів упаковки, техногенних родовищ. 2. Розроблення технічних регламентів щодо:: спалювання побутових відходів; поводження з відходами електричного й електронного устаткування; поводження з відходами стічних вод (водоспоживання й водовідведення); поводження з відходами профілактично-лікувальних закладів 3. Удосконалення системи фінансового забезпечення розвиток механізмів і розширенням джерел акумуляції коштів на вирішення найбільш невідкладних завдань. 4. Розвиток методів і інструментів економічного стимулювання - дотації, субсидії, пільгове кредитування.

14 5. Програмно-цільове планування вирішення проблеми відходів. Масштабність і наскрізний для економіки характер проблеми відходів потребує системного підходу до її вирішення - в рамках виконання відповідної Загальнодержавної програми. Мета програми -покращення екологічної ситуації і санітарного стану населених пунктів, а також підвищення ресурсо та енергоефективності її господарського комплексу шляхом створення безпечної і ефективної системи поводження з відходами, що передбачає істотне зменшення обсягів їх утворення, максимальне перероблення та безпечне видалення і використання як вторинної сировини.

15 Стратегічні програмні пріоритети: створення промислових потужностей із знешкодження і знищення небезпечних відходів, будівництво відповідних обєктів інфраструктури, передусім спеціальних полігонів (реалізація пілотних проектів); ліквідація «гарячих точок» і очищення території України від осередків зберігання високотоксичних відходів (зокрема непридатних пестицидів та продуктів виробничої діяльності колишніх хімвиробництв); розвиток системи заготівлі та роздільного збирання відходів для вторинної переробки та компостування, будівництво сортувальних сміттєпереробних комплексів і підвищення якості надання послуг населенню у сфері поводження з відходами; приведення у відповідність до вимог санітарного законодавства полігонів із захоронення відходів шляхом упорядкування діючих звалищ, будівництва нових полігонів та організації виробництва біогазу; створення і державна підтримка вітчизняної конструкторсько-технологічної, проектної та виробничо-промислової бази, орієнтованої на створення інфраструктури поводження з відходами (забезпечення їх знешкодження, збирання, сортування, вторинної переробки та виробництва продукції із вторинної сировини);

16 Шляхи і способи розвязання проблеми в рамках програми: 1) запобігання або мінімізації обсягів утворення відходів; 2) попередження чи зниження негативного впливу небезпечних відходів на навколишнє природне середовище та здоровя людини; 3) забезпечення технічно і економічно доцільного використання відходів виробництва та споживання як вторинних матеріальних і енергетичних ресурсів; 4) удосконалення системи заготівлі, роздільного збирання та перероблення побутових відходів і підвищення якості надання послуг у цій сфері; 5) екологічно безпечного видалення та захоронення відходів.

17 6. Поводження з небезпечними відходами створення інфраструктури поводження з небезпечними відходами, налагодження моніторингу за потоками відходів на базі відповідного інформаційного забезпечення. методичні розробки віднесення відходів до категорії небезпечних (з визначенням відходів, які не є небезпечними, а також інертних та побутових). розроблення переліків відходів за категоріями небезпечності, виходячи з нового класифікатора, гармонізованого з європейськими стандартами; встановлення вимог і правил щодо розміщення (зберігання) відходів за категоріями небезпечності; розроблення методології оцінки ризику для навколишнього середовища та здоровя людей.

18 Економічні трансформації обов'язковість рециклінгу, закладні платежі, податки на продукцію для відходів, які є залишками продуктів кінцевого споживання, акумулювання коштів і створення спеціальних фондів для фінансування заходів щодо утилізації конкретних потоків відходів. Обов'язковість сортування для побутових відходів, впровадження роздільного збору окремих компонентів, впровадження економічних механізмів зацікавленості всіх суб'єктів у цій сфері, у тому числі населення, й забезпечення самоокупності підприємств по переробці побутових відходів. Врегулювання питання щодо накопичень відходів як техногенних родовищ корисних копалин,. Диференціювання ставок екологічного податку за розміщення відходів в залежності від способу поводження з ними.

19 Першочергові завдання урегулювання на підзаконному рівні: -затвердження нової редакції Класифікатора відходів, гармонізованого з європейськими стандартами; -реформування системи державного статистичного обліку відходів і розробка їх нової статистичної класифікації, -розробка методичних (і класифікаційних) засад віднесення відходів до категорії небезпечних (з визначенням категорій відходів, які не є небезпечними, а також інертних й, окремо, муніципальних, що практикується в європейському праві); -розроблення та впровадження Порядку встановлення, затвердження й перегляду нормативів утворення відходів; - упорядкування зберігання відходів, насамперед небезпечних, на території підприємств.

20 ДЯКУЮ ЗА УВАГУ