Виконувала учениця 8 класу : Семидьянова Олександра Закон і кримінальна відповідальність неповнолітніх

Зниження віку кримінальної відповідальності законодавець обумовив перш за все тим, що особа уже в 14-річному віці усвідомлює суспільну небезпечність і протиправність злочинів, які вказані в ч.2 ст. 22 Кримінального кодексу України. Крім того, серед підлітків ці злочини досить поширені, і більшість з них тяжкі. Примусові заходи виховного характеру щодо особи, яка не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, здійснюються з дотриманням таких умов: неповнолітньому виповнилося 11 років; ця особа вчинила діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

КК передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх за вчинений злочин. Ці особливості знаходять своє відображення в нормах КК, які стосуються звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності, видів покарання, що застосовуються до неповнолітнього, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбуття, погашення і зняття судимості. Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності може мати два види: звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру та звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Відповідно до ст. 97 КК неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру. У ст. 105 КК наведений вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, а саме: застереження; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п'ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлений вироку не потребує застосування покарання. Види примусових заходів виховного характеру при звільненні від покарання ті ж самі, що і при звільненні від кримінальної відповідальності (див. вище). Звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням передбачене ст. 104 КК. Таке звільнення відбувається за загальних умов і підстав, однак враховуючи особливості неповнолітнього. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до арешту або позбавлення волі. Іспитовий строк установлюється тривалістю від одного до двох років. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов'язок щодо нагляду за засудженим та проведення зним виховної роботи.

Ст. 106 КК передбачає звільнення від відбування покарання у звязку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Для закінчення давності виконання обвинувального вироку встановлюються такі строки: 1) два роки у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 2) п'ять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років за тяжкий злочин; 3) сім років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин. Стаття 107 КК передбачає підставу і умови умовно- дострокового звільнення осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, незалежно від їх віку на момент звільнення.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді є Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді. Кримінальна міліція у справах дітей є складовою частиною кримінальної міліції органів внутрішніх справ.

Також до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років лише за умисне вбивство, посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у звязку з їх діяльністю, повязаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у звязку з діяльністю, повязаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави, умисне тяжке тілесне ушкодження, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників, зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, крадіжку, грабіж, розбій, умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, незаконне заволодіння транспортним засобом, хуліганство.

Покарання може бути визначено дитині. Згідно з ст.98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1.Штраф. 2. Громадські роботи 3.Виправні роботи 4. Арешт 5.Позбавлення волі на певний строк

1.Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від пяти до десяти відсотків. 2.Громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основній роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день. 3.Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому в віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. Із заробітку неповнолітнього, засудженого до виправних робіт, здійснюється відрахування в доход держави в розмірі, встановленому судом, в межах від пяти до десяти відсотків. 4.Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який на момент постановлення вироку досяг шістнадцяти років, в умовах, ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від пятнадцяти до сорока пяти діб. 5.Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, в за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – не більше пятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім загальних засад призначення покарання, обставин, які помякшують або обтяжують покарання, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвідку та інші особливості особи неповнолітнього.