Німецька класична філософія

План 1. Загальна характеристика та основні представники німецької класичної філософії. 2. І. Кант – засновник німецької класичної філософії. 3. Абсолютний ідеалізм Г. Гегеля

Німецька класична філософія охоплює період – з другої половини XVIII по першу половину XIX століття. Центральна тема – проблема людини. Загальна характеристика німецької класичної філософії

Основні напрямки Матеріалістичний напрямок Ідеалістичний напрямок Іммануїл Кант Георг Гегель Людвіг Фейєрбах

Іммануїл Кант ( ) Дві речі наповнюють душу все новим і зростаючим подивом і благоговінням, чим частіше, чим довше ми розмірковуємо про них, – зоряне небо наді мною і моральний закон у мені (І. Кант)

Періоди філософської діяльності Часові межі періоду Назва періоду Напрямки діяльності та основні праці Основніпроблеми і роки XVIII ст. докритични й Спроба пояснити походження світів, виникнення небесних тіл та причини їх руху. Праця: Загальна природна історія і теорія неба Яким на підставі лише фізичних сил і процесів можна пояснити сучасний стан Космосу?

Періоди філософської діяльності Часові межі періоду Назва періоду Напрямки діяльності та основні праці Основніпроблеми і роки XVIII ст. критичний Дослідження здатності розуму.. Праці: Критика чистого розуму, Критика практичного розуму, Критика здатності судження Що я можу знати? Що я повинен робити? На що я можу сподіватись?

Періоди філософської діяльності Часовімежіперіоду Назва періоду Напрямки діяльності та основні праці Основніпроблеми 90 -і роки XVIII ст. антропологічний Питання про призначення людини. Праця: Антропологія з прагматичного погляду Що таке людина?

Рівні суб'єкта емпіричнийтрансцендентальний індивідуально- психологічні особливості людини загальні характеристики людини як представника людства

Теорія пізнання І. Канта існують речі самі по собі ці речі діють на органи почуттів людини, породжуючи різноманітні хаотичні відчуття відчуття впорядковуються апріорними формами чуттєвості простором і часом. На основі цього формуються сприйняття. діяльність же розуму на основі форм мислення надає цим сприйняттям загального і необхідного характеру

Агностицизм Канта речі самі по собі – через канали органів почуттів, форм чуттєвості і розсудку – стають надбанням свідомості суб'єкта, «являються йому». речі самі по собі – через канали органів почуттів, форм чуттєвості і розсудку – стають надбанням свідомості суб'єкта, «являються йому». людина може знати тільки явища. Які речі самі по собі, людина не знає і знати не може, вони для неї – «речі в собі», непізнавані людина може знати тільки явища. Які речі самі по собі, людина не знає і знати не може, вони для неї – «речі в собі», непізнавані

Антиномії розуму Теза Теза Антитеза Антитеза Світ має межу в часі і просторі Світ у часі і просторі є безмежним Все у світі складається з простого Немає нічого простого. Все складне У світі існує свобода Ніякої свободи нема, усе здійснюється за законами природи У світі існує необхідність Все у світі випадкове

Реальний досвід ніколи не дасть нам остаточної відповіді на ці питання. Ми можемо спиратися лише на віру. Звідси – знаменита теза: Мені довелося обмежити (окреслити межі) розуму, щоб звільнити місце для віри. Вчення про межі пізнання було спрямоване не проти науки, а проти сліпої переконаності в її безмежних можливостях

Різновиди віри прагматична доктринальна моральна віра в загальні положення віра людини в свою правоту в тому чи іншому одиничному випадку віра, яка здійснюється у відповіднійповедінцілюдини

Автономна мораль Канта Людина - житель двох світів: - світу природи, що сприймається чуттєво, і - світу свободи, що є умосяжним. Людська воля автономна: визначається не зовнішніми причинами, а своїм власним законом, який вона ставить над собою

Категоричний імператив «Вчиняй так, щоб максима твоєї волі могла в той же час мати силу принципу загального законодавства». Вчиняй так, щоб ти завжди ставився до людства і у своїй особі, і в особі всякого іншого як до мети, і ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу. Вчиняй так, щоб ти завжди ставився до людства і у своїй особі, і в особі всякого іншого як до мети, і ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу.

Георг Гегель ( ) творець всеохоплюючої системи обєктивного ідеалізму, ідеалістичної діалектики творець всеохоплюючої системи обєктивного ідеалізму, ідеалістичної діалектики Основні праці: «Феноменологія духу», Основні праці: «Феноменологія духу», «Наука логіки», «Основи філософії права», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія історії». «Наука логіки», «Основи філософії права», «Енциклопедія філософських наук», «Філософія історії».

Абсолютний ідеалізм Г. Гегеля Абсолютна ідея - обєктивно існуючий світовий розум, який є першоосновою (субстанцією) усіх речей активний і діяльний характер постійний рух і розвиток риси за посередництвом людської свідомості, мислення, філософії протягом усієї всесвітньої історії мета – пізнання самої себе

Етапи розвитку абсолютної ідеї у сфері чистого мислення у формі її інобуття в мисленні і історії розкриває свій зміст в системі взаємоповязаних логічних категорій, що переходять одна в одну перетворюється у природу, опредмечуючи себе опредмечуючи себе пізнає свій зміст в різних видах людської свідомості

Світовий розум живе і розвивається у відповідності з обєктивними законами діалектики єдності і боротьби протилежностейпереходу кількісних змін в якісні запереченнязаперечення

Принцип тріади 1. ствердження чогось - теза 2. заперечення цього ствердження - антитеза 3. заперечення заперечення, - синтез