Зорова сенсорна система забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини, відстані до них, розташування у просторі, рухів живих та неживих тіл природи. Більшість видів трудової діяльності людина здійснює з допомогою органу зору.

Зір - одна з найважливіших функцій нашого організму. Дивний механізм - наші очі! Саме завдяки очам ми з вами отримуємо 95% інформації про навколишній світ

Вони ж, за підрахунками Сеченова, дають людині до тисячі відчуттів у хвилину.

Століттями люди знали: страшно втратити зір. Здавна на Русі найстрашнішим покаранням вважалося осліплення.

Великим зодчим, архітекторам чудового храму Василя Блаженного - Бармі і Постнику, сумно відомий своєю аномальною жорстокістю, цар Іван Грозний наказав виколоти очі, щоб ніде й ніколи не могли вони повторити таку красу...

Людське око - це цілий дивовижний світ, зі своєю складною і тендітною будовою. Давайте почнемо нашу захоплюючу подорож з цього світу!

Людина бачить не очима, а за допомогою очей, звідки інформація передається через зоровий нерв, зорові шляхи в певні області потиличних частин кори головного мозку, де формується та картина зовнішнього світу, яку ми бачимо. Всі ці органи і складають наш зоровий аналізатор або зорову систему.

Око має складну будову. Про те, що око - це оптичний прилад, вперше заявив Іоганн Кеплер. Саме він запропонував основи фізіологічної оптики, яка дала змогу відповісти на перше принципове питання: як формується зображення предметів зовнішнього світу на сітківці ока. Будова ока

Око (лат. oculus) - сенсорний орган тварин, що має здатність сприймати електромагнітне випромінювання в світловому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору.

Власне око, або очне яблуко (лат. bulbus oculi), - парне утворення неправильної кулястої форми, розташоване в кожній з очних западин (орбіт) черепа людини та інших тварин.

Око має не зовсім правильну кулясту форму. Довжина його сагітальної осі в середньому становить 24 мм, горизонтальної - 23,6 мм, вертикальної - 23,3 мм. Маса очного яблука 7-8 гр. Розмір очного яблука в середньому однаковий у всіх людей, розрізняючись лише в частках міліметрів. В очному яблуці розрізняють два полюси: передній і задній. Передній полюс відповідає найбільш опуклою центральній частині передньої поверхні рогівки, а задній полюс розташовується в центрі заднього сегмента очного яблука, кілька назовні від місця виходу зорового нерва.

Око – унікальний і дуже складний витвір природи. У людини бінокулярний, тобто стереоскопічний зір. Складається око із периферичного відділу – органу зору, провідникового відділу – зорового нерву та центрального відділу – зорового центру кори кінцевого мозку. Форма очного яблука має кулясту форму, що дає йому змогу рухатися в певних межах очної ямки черепа.

Завдяки мязам око постійно рухається в очній ямці. Мязи ока Розрізняють прямі та косі мязи ока.

Мязи ока

Око має три оболонки: зовнішню – білкову, середню – судинну, внутрішню – сітківку. білкова судинна сітківка

Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку – склеру та рогівку. Вона найщільніша та найміцніша і складається із сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Спереду білкова оболонка переходить у рогівку. Рогівка – прозора частина ока, через яку всередину проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. У ній містяться механорецептори, дотик до них спричиняє безумовний рефлекс моргання. Білкова оболонка захищає око від механічних та хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає та заломлює промені світла.

Середня оболонка пронизана кровоносними судинами. Вона складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки. У центрі райдужки є отвір – зіниця. Вона регулює кількість світла, що потрапляє в очі. Ціліарне тіло складається з війкового мяза і звязок, до яких прикріплюється кришталик. Власне судинна оболонка - це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.

Райдужка містить спеціальний пігмент – меланін, який зумовлює її забарвлення – від блакитного до темного.

Внутрішня оболонка – сітківка – світлосприймальна. Це складна оболонка, що містить кілька шарів клітин, різних за формою та функціями. Перший шар – пігментний, складається із щільно розташованих епітеліальних клітин, які містять чорний пігмент фусцин. Він поглинає світлові промені. Другий шар – рецепторний, утворений світлочутливими клітинами – фоторецепторами – колбочками і паличками.

Сітківка перетворює світлову енергію – подразнення – на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. У фоторецепторах містяться особливі світлочутливі речовини (пігменти): у паличках – речовина пурпурового кольору – родопсин, а у колбочках – речовина фіолетового кольору – йодопсин. У складі цих речовин є білок – опсин і окиснений вітамін А. Порушення діяльності колбочок – дальтонізм.

У сітківці нараховують 130 млн. паличок і 7 млн. колбочок. Розміщені вони нерівномірно: у центрі сітківки розташовані переважно колбочки, далі від центру – колбочки і палички разом, а на периферії переважають палички. Колбочки забезпечують сприймання форми і кольору предмету, тобто це рецептори денного бачення, а палички – рецептори сутінкового зору.

Найбільше колбочок навколо центральної ямки. Це місце скупчення колбочок називають жовтою плямою. Її ще називають місцем найкращого бачення. У нормі зображення завжди фокусується оптичною системою ока на жовтій плямі. При цьому предмети, які сприймаються периферичним зором, розрізняються гірше.

Місце, де зоровий нерв виходить із сітківки, позбавлене фоторецепторів і називається сліпою плямою. Світло у ньому не сприймається і предметів, зображення яких потрапляє на цю ділянку, ми не бачимо. Площа її може бути від 2,5 до 6 кв.мм.

Схема визначення жовтої та сліпої плями

Багатоколірність сприймається завдяки тому, що колбочки реагують на певний спектр світла, тобто на довжину хвилі, ізольовано. Існує три типи колбочок: перший реагує на червоний колір, другий на зелений, а третій на синій. Ці кольори вважаються основними. Коли ми дивимося на веселку, то найпомітнішими для нас є саме основні кольори. Оптичним змішуванням основних кольорів можна одержати всі кольори та їхні відтінки. Якщо всі три типи колбочок збуджуються водночас і однаково, виникає відчуття білого кольору.

У порожнині ока міститься кришталик - світлозаломлювальний апарат. Він прозорий і еластичний. Розміщений у тонкій прозорій капсулі, яка переходить по краях у звязки, що прикріплені до ціліарного тіла. Завдяки цьому кришталик може змінювати свою кривизну і бути опуклішим або плоскішим. Кришталик

Всю порожнину ока заповнює прозора желеподібна маса, як розплавлене скло, і тому його назва – склисте тіло. Кришталик та склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло ще підтримує внутрішньоочний тиск. Склисте тіло

До допоміжного апарату ока відносяться брови, повіки з віями, слізні залози та мязи ока. Завдяки бровам піт не потрапляє в очі. Повіки мимовільно змикаються і розмикаються (мигальний рефлекс), рівномірно зволожуючи поверхню ока.

Слізний апарат складається із слізної залози, слізного мішка та носослізного каналу. Сльози, що утворюються, зволожують, дезінфікують і очищають рогівку ока.

Загальна будова ока людини

Інформація зоровими нервами через середній і проміжний мозок передається до зорових зон кори великого мозку. Зорові нерви перехрещуються, тому частина інформації від правого ока надходить у ліву півкулю і навпаки.

Чітке зображення предметів на сітківці забезпечується оптичною системою. Вона складається із рогівки, рідин передньої та задньої камер, кришталика та склистого тіла. Світлові промені проходять крізь дані середовища і заломлюються в них згідно із законами оптики. На сітківці зображення зменшене та обернене.

Здатність ока пристосовуватись до чіткого бачення предметів, розташованих на різних відстанях називають акомодацією. Порушення акомодаційної здатності призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.

Поле зору – це простір, який можна охопити оком при фіксованому стані очного яблука. З віддаленням предметів від ока зменшуються їхні розміри, рельєфність форми, насиченість кольорів, аж поки предмет не зникне з поля зору. Наші очі мають змогу сприймати рух предметів і їхню швидкість. Точній оцінці просторового розташування предметів, їхнього руху сприяє саме бінокулярний зір, завдяки чому визначається місце розташування предмета у просторі та відстань до нього. Ще одним із механізмів просторового сприйняття є сходження очей – конвергенція, тобто осі обох очей за допомогою окорухового мяза сходяться на предметі, що розглядається.

Рухи очей при розгляданні предметів

Основні функції ока: оптична система, що проектує зображення; система, що сприймає і "кодує" отриману інформацію для головного мозку; "обслуговуюча" система життєзабезпечення.

Що зображено на малюнку? 1._________________ 2. _________________ 3. _________________ 4. _________________ 5. _________________ 6. _________________

1.________________ 2.________________ 3.________________ 4.________________ 5.________________ 6.________________ 7. _______________ Що зображено на малюнку?

1. Пігментні клітини. 2. Рецепторний шар Біполярні клітини. Доповнити позначення

Рогівка 2. Сітківка 3. Склисте тіло 4. Сліпа пляма Виправити помилки

Дати характеристику зображеному процесу

Як можна охарактеризувати дані малюнки?

Цікаві факти про очі Чхнути з відкритими очима неможливо. Жінки моргають приблизно в 2 рази частіше, ніж чоловіки. Людське око передає мозку 10 мегабіт інформації за секунду. Є припущення, що новонароджені діти бачать все догори ногами, а потім вчаться дивитися правильно.

І просто дуже гарні слова …

Глаза- зеркало души Глаза умеют говорить,Кричать от счастья или плакать, Глазами можно ободрить,С ума свести, пуститься в драку… Словами можно обмануть,Глазами это –невозможно. Во взгляде можно утонуть,Если смотреть неосторожно… Не знают устали глаза,Что видят всюду, то внимают, Пусть не коснется их слеза,Лишь счастьем пусть они сияют. Их взгляд, как меч,пронзает все, Они-как древний врачеватель,Они-с душою заодно, Так сотворил их наш создатель. Когда душа любви полна,Глаза загадочны, как вечность, В них счастья светится волна. На море жизни безмятежной.

Глаза не только принимают впечатленья, Они о многом могут рассказать. В них видны чувства человека, настроенье, Все что в душе твориться можно прочитать. Душа кричит – об этом можно В глазах кричащих прочитать, Случится горе – слезы будут Глаза наружу выпускать. И радость ты всегда узнаешь В глазах горящих огоньком, Застенчивость определяешь В глазах глядящих под углом. И лицемерье, и надменность, И беспокойство, гнев и страх Увидишь, если присмотреться У собеседника в глазах. Глаза нам дал Отец Вселенной, Чтоб прелесть видели земли, Что происходит в мире тленном Чтобы увидеть мы смогли. Но очень часто так бывает, Желаешь ты того иль нет, Глядишь, а резкость пропадает И видишь ты размытым свет. Один все видит в темном цвете, Считает в жизни красок нет. Иному кажется что в жизни Преобладает белый цвет. Стремиться видеть дальнозоркий Все, что подальше от него. А близорукий то, что рядом, Не дальше носа своего. Увидеть глаз тебе поможет Все что лежит вокруг тебя. С одним лишь справиться не может- Это увидеть сам себя. Все в жизни так парадоксально, Ну просто чудно,как в кино, Соринку в глазе брата видишь, В своем не видишь ты бревно. А чтобы в этом тленном мире Ты мог достойно жизнь прожить, Ты должен как возможно шире Попробовать глаза открыть. Ты в зеркало глядишь стараясь Увидеть самого себя, Глядишь с восторгом восхищаясь- Какой хороший этот Я. Себя оценивая видишь Ты только лишь передний план, Не ведая что это просто Простой оптический обман. Не видишь ты какой ты сбоку, Себя не видишь сзади ты, И как ты выглядишь не знаешь, Если посмотрят с высоты. Даешь оценку ты предметам Лишь с точки взгляда своего, Не можешь разглядеть при этом, Себя лишь только самого. Все, что в другом ты ненавидишь, Что грязным кажется тебе, Пусть даст Господь и ты увидишь, Что это так же есть в тебе. И прежде,чем искать соринку На глазе брата твоего, Ты попроси пусть Бог поможет В твоем глазу убрать бревно. Стихи Глаза – Автор: Ольга Бабицкая

Михаил Афанасьевич Булгаков. Мастер и Маргарита Верю! Эти глаза не лгут. Ведь сколько же раз я говорил вам, что основная ваша ошибка заключается в том, что вы недооцениваете значения человеческих глаз. Поймите, что язык может скрыть истину, а глаза никогда! Вам задают внезапный вопрос, вы даже не вздрагиваете, в одну секунду вы овладеваете собой и знаете, что нужно сказать, чтобы укрыть истину, и весьма убедительно говорите, и ни одна складка на вашем лице не шевельнется, но, увы, встревоженная вопросом истина со дна души на мгновение прыгает в глаза, и все кончено. Она замечена, а вы пойманы!

Два глаза. Это самое лучшее количество глаз. Чтобы у меня были большие глаза, клянусь, до конца моей жизни смотреть на мир с удивлением. Тсс.. Твои глаза лучше просят прощения. Вся сила в глазах, иногда от них больше толку, чем от их хозяев. Всё, что угодно, только не глупые глаза! Глаза-океаны, а в них крушение. Я закрываю глаза чтобы видеть