ПОСЯГАННЯ НА ЖИТТЯ ПРЕДСТАВНИКА ІНОЗ.Д

ВСТУП Кримінальне право як наукова дисципліна головним чином вивчає злочин і покарання. Саме злочин і покарання - це сторони всього кримінального права і законодавства. Поняття злочину є центральним у будь-якій правовій системі. Проте у кримінальних законах ряду країн визначення поняття злочину або зовсім відсутнє, або є формальним.

АКТУАЛЬНІСТЬ Актуальність обраної мною теми полягає в тому, що склад злочину - це своєрідна юридична абстракція, що встановлена наукою кримінального права.

Посягання на життя представника іноземної держави являє собою сучасний і актуальний склад злочину, що може певною мірою впливати на політичне, економічне життя суспільства і держави вцілому, оскільки його спеціальною метою є здійснення впливу на характер діяльності особи яка має міжнародний захист, здійснення впливу на діяльність держави чи організації, яку вказана особа представляє, спровокувати війну, спровокувати міжнародні ускладнення України з іншими суверенними державами.

Поняття складу злочину «посягання на життя представника іноземної держави» Склад злочину являє собою законодавче поняття про злочин і вказує лише на ті його ознаки, що закріплені в законі про кримінальну відповідальність.

Склад злочину - це, насамперед, сукупність передбачених законом ознак. Відсутність хоча б однієї з цих ознак свідчить про відсутність складу злочину в цілому, що відповідно до кримінально- процесуального законодавства України усуває можливість настання кримінальної відповідальності.

ЗЛОЧИН У понятті даного злочину розкривається його соціально-політичний зміст як суспільно небезпечного діяння, що посягає на суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону.

Отже, поняття злочину і поняття складу злочину перебувають між собою у співвідношенні форми та змісту. При цьому, поняття злочину є формою, а поняття складу злочину - змістом.

1.2 Обєкти «посягання на життя представника іноземної держави» Ознаки, які характеризують злочин з якогось одного боку, називаються елементом складу злочину.

Такими є: 1. Обєкт злочину – ті ознаки, які характеризують злочин з боку його суспільної спрямованості на заподіяння шкоди в сфері відповідних суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

Згідно з Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від14 грудня 1973р., до осіб, які мають міжнародний захист, належать:

1) глава держави, у т.ч. кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави відповідно до конституції відповідної держави, глава уряду, міністр закордонних справ, які знаходяться в іноземній державі, а також члени їхніх сімей, які їх супроводжують;

2) будь який представник або посадова особа іншої держави, будь-яка посадова особа чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який підчас, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщення або його транспортних засобів було вчинено злочин та в місці вчинення такого злочину має право відповідно до міжнародного законодавства на спеціальний захист від будь- якого посягання на його особистість, волю і гідність, а так само члени його сімї, що проживають разом з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають міжнародний захист, також мають значення: Конвенція про привілеї та імунітети 00Н» від 13 лютого 1946 р., «Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи» від 2 вересня 1949 р., «Віденська конвенція про дипломатичні зносини» від 18 квітня 1961 р., Віденська конвенція про консульські зносини» від 24 квітня 1963 р.,

мають значення: «Конвенція про спеціальні місії» від 16 грудня 1969 р., «Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру» від 14 березня 1975 р., «Конвенція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та пов'язаного з нею персоналу» від 15 грудня 1994 р. та інші міжнародно-правові документи.

До представників іноземної держави відносять(ст. 443): глав дипломатичних представництв (послів, посланників, нунціїв, акредитованих при Президентові України, або повірених у справах, акредитованих при Міністрові закордонних справ України)

глав консульських установ, прийнятих як таких Урядом України в особі Міністерства закордонних справ України (генеральних консулів, консулів

Представником іноземної держави може бути, наприклад, і член сімї глави іноземної держави, який самостійно прибув в Україну, якщо він уповноважений від імені своєї держави посприяти розвиткові культурних звязків, передати гуманітарну допомогу тощо

1.3 Субєкт та субєктивна сторона даного складу злочину Субєктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.Субєктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу, а також спеціальною метою

Субєктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу, а також спеціальною метою. При цьому злочин може бути вчинений з альтернативною метою:

а) здійснити вплив на характер діяльності особи,яка має міжнародний захист, б) здійснити вплив на діяльність держави чи організації, яку вказана особа представляє;

в) спровокувати війну; г)спровокувати міжнародні ускладнення України з іншими суверенними державами (такі, як розірвання дипломатичних чи консульських стосунків, зрив міждержавних переговорів, розірвання міжнародних угод, припинення надання фінансової чи іншої допомоги Україні, виникнення військового конфлікту тощо).

Субєкт злочину – це ознаки, які характеризують автора злочину: а) фізична особа – тільки фізичні особи визначаються субєктами злочину, оскільки лише вони є кримінально відповідальними;

б) вік особи – досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповідальність : * загальна дієздатність – з 16 років; * виключна дієздатність – з 14 років; * особлива дієздатність – з 18 років;

в) осудність – здатність особи усвідомлювати та оцінювати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або керувати ними; г) спеціальні ознаки субєкта (спеціальний субєкт):

4. Субєктивна сторона – це ознаки, які характеризують злочин з його внутрішнього боку

РОЗДІЛ 2. Види обєктивної сторони посягання на життя представника іноземної держави. Обєктивна сторона злочину – це ознаки, які характеризують зовнішній прояв злочину, ті зміни в оточуючому суспільному середовищі, які призводять вчинення злочину, а також саме діяння, подію вчинення злочину.

2.1 Вбивство Оскільки з обєктивної сторони злочин полягає в суспільно небезпечних діях або бездіяльності і може виражатися у двох формах 1) вбивство особи, яка має міжнародний захист; 2) замах на вбивство такої особи.

Суб'єкт вбивства будь-яка особа, яка досягла 14-ти років за вбивства, передбачені статтями , і 16-ти років за вбивства, передбачені статтями 118 і 119.

2.2 Замах на вбивство Злочин вважається закінченим з моменту безпосереднього здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоровю може бути не заподіяна зовсім)

РОЗДЛ 3. Застосування покарання за посягання на життя представника іноземної держави. Покарання - це передусім особлива міра державного примушування (в порівнянні з дисциплінарними, адміністративними, цивільно-правовими засобами), яка є його складовою частиною, що визначає його соціальний зміст.

ПОКАРАННЯ а) покарання це захід кримінально- правового впливу, що застосовується в межах кримінальної відповідальності особи; б) покарання є основною формою кримінальної відповідальності особи; в) за своїм змістом покарання є (і має бути) найбільш суворою формою кримінальної відповідальності.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК Отже, значення складу злочину полягає в тому, що він єдиний і достатній показник наявності злочину, єдина підстава кримінальної відповідальності.

Склад конкретного злочину виконує важливу функцію, бо встановлює підставу кримінальної відповідальності і передбачає можливість призначення заходів кримінально-правового характеру.

Інакше кажучи, наявність в діях чи бездіяльності особи складу злочину посягання на життя представника іноземної держави є підставою для міркування про наявність злочину певного виду, за скоєння якого настає кримінальна відповідальність, оскільки ним можуть спровокуватися міжнародні ускладнення України з іншими суверенними державами.

Список використаних джерел 1. Конституція України 2. Кримінальний Кодекс України( зі змінами і доповненнями станом на 1 січня 2011 року).- Х.:Одіссей, с. 3. Баулін Ю.В,Борисов В.І., Гавриш С,Б, Кримінальний кодекс України :наук.-практ.коментар-Одіссей Дагель П.С. Трактат про особу правопорушника - Владивосток Коржанський Н.І. Правила кваліфікації злочинів з урахуванням ознак субєкта злочину Лейкина Н.С. Особа правопорушника та кримінальна відповідальність - ЛГУ Миньковський Г.М. Профілактика правопорушень серед молоді – Київ – Михеев Р.И. Вменяемость и невменяемость – Владивосток Орлов В.С. Субєкт правопорушення –М., Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность /Н.И.Панов - Харьков :вища шк.., Панов Н.И.Уголовно – правовое значение способа совершения преступления : учеб.пособие, - Харьков : Юрид. ин-т, Сташиса В.В, Тація В.Я. Кримінальне право України, загальна частина –Харків, Право Устименко В.В. спеціальний субєкт злочину ( поняття та види) Навчальний посібник – Харків Фріс П.І. І знов про відповідальність за організовану злочинну діяльність //Право України Фріс П.Л. Кримінальне право України /загальна частина – підручник – Київ, Атіка Ярмиш Н.Н. Діяльність як ознака обєктивної сторони складу злочину – Харків, Основа Ярмиш Н.Н. Теоретичні проблеми причинно-наслідкового звязку в кримінальному праві – Харків :Право, Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник для студентів юридичних вузів і факультетів / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін. За ред. професора П.С. Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка – Київ: Юрінком Інтер –512 с. 20. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. – К.: Наукова думка та Українська видавнича група, – 336 с. 21. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, – 432 с. 22. Кримінальне право України: Заг. Частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./Ю.В.Александров, В.А.Клименко. – К.: МАУП, – 328 с. 23. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В.Савченко, В.В.Кузнецов, О.Ф.Штанько. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., – 640 с. 24. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., – 352 с.