Виконала студентка 21 групи Огороднік Богдана Іванівна Перевірив : Бержанір Анатолій Леонідович

Виборча система сукупність правил і законів, правил законів що забезпечують певний тип організації влади, участь суспі льства у формуванні державних, представницьких, законодавч их, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборівлегітимни ми. влади суспі льства законодавч их судових виконавчих органів волі населення законодавством виборівлегітимни ми

Існує три розуміння цього поняття : Вузьке ; Нормативно - правове ; Широке. Вони не заперечують одне одного, а розглядають з різних боків. 1. Виборча система спосіб переведення голосів виборців в мандати депутатів та владні посади.(2 способи : мажоритарний та пропорційний ). мандати 2. Виборча система порядок формування виборних органів держави, спосіб, у який розподіляються депутатські мандати. 3. Виборча система сукупність суспільних взаємовідносин, взаємодій, процесів, інститутів, цінностей, норм, які обумовлюють формування виборних органів держав

I. мажоритарні системи (використовують 114 незалежних держав та напівавтономних територій з поміж 211 або 55 % від загальної кількості)1. голосування за принципом відносної більшості (англ. First Past the Post, FPTP) застосовують 32 % від загальної кількості (68 з 211 країн), зокрема, США, Індіяангл. 2. представницьке голосування (англ. Block Vote, BV) 6 % від загальної кількості (13 країн)англ. 3. альтернативне голосування (англ. Alternative Vote, AV) 2 країни (Австралія, Науру)англ. 4. система голосування у два тури (англ. Two-Round System, TRS) 15 % від загальної кількостіангл.

II. напівпропорційні системи (22 країни або 10 % від загальної кількості) 5. паралельні системи (англ. Parallel System, PS) 9 % від загальної кількостіангл. 6. голосування без права передачі голосу іншому кандидату (англ. Single Non-Transferable Vote, SNTV) 2 країни (Йорданія, Вануату)англ. III. пропорційні системи (75 країн або 35 % від загальної кількості) 7. голосування за партійними списками (англ. List PR) 32 % від загальної кількості, зокрема, Індонезія, більшість країн Західної Європи, Латинської Америки і третини Африкиангл. 8. голосування за змішаною системою (англ. Mixed Member Proportional, MMP) 3 % від загальної кількості (7 країн)англ. 9. голосування з правом передачі голосу іншому кандидату (англ. Single Transferable Vote, STV) 2 країни (Ірландія, Мальта)англ.

У кожній країні виборча система формується на основі законодавства, що деталізує основні положення щодо даної системи, зафіксовані в конституції країни. Виборчі системи пройшли тривалий еволюційний шлях. За майже тривіковий розвиток представницька демократія виробила дві основні форми участі громадян у формуванні органів державної влади й місцевого самоврядування : мажоритарну й пропорційну виборчі системи. На їхній основі в сучасних умовах застосовуються й змішані форми.

Мажоритарна виборча система характеризується тим, що обраним у той або інший виборний орган вважається кандидат ( або список кандидатів ), що набрав передбачене законом більшість голосів. Залежно від того, яка більшість потрібна для перемоги на виборах, мажоритарні виборчі системи діляться на систему відносної й абсолютної більшості.

Мажоритарна система відносної більшості – це система, за якої обраним вважається той кандидат, хто одержав найбільшу кількість голосів, тобто більше голосів, чим кожний з його суперників. Це найпростіша система. Вона завжди результативна, тому що хто - небудь завжди набирає відносну більшість голосів. Величезна перевага цієї системи – відсутність другого туру. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов ' язковий мінімум участі виборців у голосуванні

Мажоритарна система абсолютної більшості вимагає для обрання абсолютної більшості голосів виборців, тобто більше половини (50 % + 1) загального їхнього числа. За цієї системи, як правило, встановлюється нижній поріг участі виборців у голосуванні. Якщо він не досягнутий, то вибори вважаються такими, що не відбулися. Перевага цієї системи в порівнянні із системою відносної більшості полягає в тому, що обраними вважаються кандидати, підтримані дійсною більшістю виборців, що проголосували, навіть якщо ця більшість становила один голос.

Пропорційна система має різновиди. Існує два її види : голосування за закритими партійними списками. У цьому випадку виборець голосує за партійний список у цілому, не міняючи порядку розташування кандидатів ; голосування з відкритими партійними списками. У цьому випадку виборець має право голосувати не тільки за партійний список у цілому, але й переставляти кандидатів у списку за своїм вибором. Пропорційна система припускає розподіл мандатів пропорційно голосам, отриманим партіями або партійними блоками.

До числа переваг мажоритарної виборчої системи відноситься те, що в ній закладені можливості формування ефективно працюючого й стабільного уряду. Це досягається шляхом розподілу мандатів серед великих, добре організованих партій, які на основі більшості формують однопартійні уряди. Ця система також спонукає дрібні партії створювати блоки або коаліції ще до початку виборів. Практика показує, що створені на цій основі органи влади є стійкими і здатними проводити тверду державну політику.

За мажоритарної виборчої системи населення голосує за конкретних депутатів. У результаті виникають міцні стійкі зв ' язки між депутатами й виборцями. Оскільки депутати обираються безпосередньо громадянами певного округу й звичайно розраховують на своє переобрання, то вони більше орієнтуються на свій електорат, намагаються по можливості виконати свої передвиборні обіцянки або відгукнутися на поточні прохання виборців. У свою чергу виборці краще знають своїх депутатів, чим при їхньому обранні в загальному партійному списку при пропорційній системі.

Разом з тим мажоритарна виборча система містить і ряд істотних недоліків. Ця система багато в чому спотворює реальну картину переваг і тим самим не віддзеркалює волю виборців. За цієї системи для розподілу парламентських мандатів найчастіше має значення тільки факт одержання кандидатом відносної більшості голосів. Голоси ж, віддані іншим кандидатам, при розподілі мандатів до уваги не беруться й у цьому сенсі пропадають.

Існує досить велика можливість маніпулювати волею виборців через створення виборчих округів. Знаючи переваги виборців, можна маніпулювати географією округів. Наприклад, створити чисто сільські й чисто міські округи, або, навпаки, їх змішувати, коли це вигідно тому або іншому кандидатові тощо. Таким чином, мажоритарна виборча система створює можливість формування уряду, що опирається на більшість у парламенті, але не користується підтримкою більшості населення.

Пропорційна система ( лат. proportio співрозмірність ) система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті. Пропорційна система Виборча система, за якої виборець обирає партію та окремих кандидатів, які будуть її представляти. Виборча система, за якої виборець обирає лише партію. За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи : а ) з жорсткими списками ; б ) з преференціями ; в ) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком ( Іспанія, Ізраїль, Україна ). Система преференцій ( лат. praeferre перевага ) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос ( Фінляндія, Бельгія, Нідерланди ). Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів ( Швейцарія, Австрія, Італія ).

Змішана система система визначення результатів виборів, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем. Використовується у понад 20 країнах світу. Одним із найпоширеніших варіантів змішаної системи є рівне комбінування, що передбачає обрання половини депутатів мажоритарним шляхом, а іншої пропорційним. Так обираються парламенти ФРН, Литви, Болгарії, Грузії, України. Але існують й інші : а ) система з єдиним голосом ( у багатомандатному окрузі виборець голосує лише за одного кандидата, а не за список ); б ) система з обмеженим голосуванням ( виборці мають право обирати кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше ніж кількість місць для заповнення ( вибори в Україні до обласних рад ); в ) кумулятивна система ( виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі, і він може їх поділили між усіма кандидатами, а може віддати всі свої голоси одному кандидату ). Сильна ( слабка ) виборча система. Термін, який Сарторі та Шугарт використовують для класифікації виборчих систем. Обидва автори застосовували критерій оцінки впливу виборчої системи на виборців. Слабка виборча система не застосовує спеціальних елементів збільшення диспропорції в процесі боротьби за депутатські мандати, сильна їх використовує. « Сильні » системи застосовують маніпуляційний вплив на виборців, а також на перебіг та характер міжпартійної конкуренції. У результаті уможливлюють стабілізацію « сильнішої » версії партійного керівництва. Мажоритарна виборча система є прикладом « сильних » виборчих систем.

Пропорційна виборча система значною мірою дозволяє усунути явну невідповідність між кількістю поданих за партію голосів і кількістю одержуваних нею депутатських місць. Тим самим пропорційна виборча система найбільш адекватно віддзеркалює політичну волю населення.

В усіх країнах, де застосовується пропорційна виборча система, діють кілька впливових партій, жодна з яких історично не одержує сталої більшості в парламенті. Існують три різновиди пропорційної виборчої системи : – з використанням жорстких списків ; – списків з преференціями ; – напівжорстких списків. При застосування пропорційної виборчої системи з жорсткими списками ( наприклад, у Португалії, Ізраїлі ) кожне з політичних об єднань - учасників виборів ( партія, блок, коаліція тощо ) пропонує свій виборчий список, самостійно визначаючи послідовність розташування у ньому прізвищ кандидатів в депутати. Отже, якщо це об єднання склало список зі 100 кандидатів і отримало на виборах 10 відсотків голосів, то перші 10 осіб із списку автоматично стають депутатами. При цьому виборець ніяк не може вплинути на персональний склад партійної парламентської групи – фракції. Інакше кажучи, за такої системи громадянам пропонується обрати не особистостей, а політичні платформи партій.

Пропорційна виборча система з преференціями ( застосовується у Фінляндії, Норвегії, Бельгії, Нідерландах ) дає можливість враховувати персональні вподобання виборців. Тобто громадяни мають право не тільки проголосувати за конкретну партію чи коаліцію, а й позначати у списку номери тих кандидатів, яких вони особисто хотіли б бачити в парламенті. Якщо, наприклад, кандидат, який знаходиться у списку під 20, має більший успіх серед електорату, ніж його колега, який має 5, то саме 20 буде обраний у першу чергу. Пропорційна виборча система з напівжорсткими списками ( застосовується в Австрії ) надає виборцеві можливість за його бажанням проголосувати або за партійний список загалом, або віддаючи перевагу ( преференцію ) комусь із кандидатів у списку. Практика свідчить, що більшість виборців схильна обирати перший варіант, не вдаючись у деталі. Тому, відповідно, більше шансів обратися мають кандидати з першими порядковими номерами. До безперечних переваг пропорційної виборчої системи слід віднести те, що вона сприяє розвиткові політичних партій, підвищує їх відповідальність перед суспільством, а також дає шанс різним політичним силам у чесній передвиборчій боротьбі здобути місця у представницькому органі державної влади.

До переваг пропорційної виборчої системи відноситься й те, що в сформованих з її допомогою органах влади представлена реальна картина розміщення політичних сил. Вона створює можливість бути представленими в органах влади національним, релігійним меншостям й іншим соціальним верствам, що утворюють дрібні партії. Тим самим пропорційна виборча система забезпечує зворотний зв ' язок між державою й організаціями громадянського суспільства, сприяє легітимізації влади, активізує участь населення у виборах.

До недоліків пропорційної виборчої системи варто віднести відносно меншу стабільність уряду. Характерне для цієї системи широке представництво в парламенті різних політичних сил дуже часто не дозволяє якій - небудь партії сформувати однопартійний уряд і спонукає до утворення коаліцій. Об ' єднання ж різнорідних по своїм цілям партій може приводити до загострення протиріч між ними, до розпаду коаліцій і відставки уряду.

У ряді країн з метою з ' єднати позитивні сторони різних систем і звести до мінімуму їхні недоліки створюються виборчі системи змішаного типу, у яких тим або іншим способом сполучаються елементи мажоритарної й пропорційної систем. Практична реалізація змішаної виборчої системи в процесі голосування полягає в тому, що кожен виборець одержує два бюлетені. Відповідно в нього два голоси : одним він голосує за конкретного кандидата, що балотується по даному виборчому окрузі, іншим – за політичну партію, об ' єднання.