КАМ'ЯНЕ ВУГІЛЛЯ Кам'яне вугілля – осадова порода, яка є продуктом глибокого розкладання залишків рослин (деревовидних папоротей, хвощів і плаунів, а також перших голонасінних рослин). За хімічним складом – це суміш високомолекулярних поліциклічних ароматичних сполук з високою масовою часткою вуглецю, а також води і летких речовин з невеликими кількостями мінеральних домішок. При спалюванні вугілля отримують золу. Кам'яне вугілля можна поділити на три види залежно від його основного компоненту – органічної речовини: гумоліт, сапропеліт, сапрогумоліт. Найчастіше зустрічається гумоліт, базовим матеріалом якого були останки вищих рослин.

ІСТОРІЯ Практично неможливо встановити точну дату, але десятки тисяч років тому людина, вперше познайомившись із кам'яним вугіллям, почала постійно стикатися з ним. Так, археологи знайшли доісторичні розробки покладів вугілля. Відомо, що з кам'яним вугіллям люди були знайомі в період древньої культури, але факти про його використання відсутні. Пізніше, в Римі, робилися спроби знайти шляхи його використання, але лише в часи Аристотеля з'явився опис деяких фізичних властивостей вугілля, а в 315 році до н.е. його учень описує вугілля як горючий матеріал і називає його «антраксом» (пізніше з'явилася назва «антрацит»). Застосування вугілля в середні віки як палива для жител заборонялося через кіптяву і поганий запах. Проте, потреба в паливі привела до необхідності його використання, про що свідчить перший документ про розробку кам'яного вугілля, випущений в Англії у 1239 році. У XIII столітті кам'яне вугілля почали застосовувати для цієї мети в Бельгії, а в XIV столітті – у Франції та Німеччині. В результаті промислової революції XVIII століття була розроблена парова машина Уайта, яка дозволила розміщувати підприємства поблизу джерел сировини і ринків збуту, а не тільки по берегах великих водойм, що використовувалися як джерела енергії. У цей період кам'яне вугілля стало основним енергоносієм, необхідним для розвитку промисловості і транспорту.

ВИДОБУТОК КАМ'ЯНОГО ВУГІЛЛЯ Спосіб видобутку вугілля залежить від глибини його залягання. Розробка ведеться відкритим способом, якщо глибина залягання вугільного пласта не перевищує 100 метрів. Часто буває так, що при все більшому заглибленні вугільного кар'єра далі вигідно вести розробку вугільного родовища підземним способом. Для добування вугілля з великих глибин використовуються шахти.

КАМ'ЯНЕ ВУГІЛЛЯ Робота Учня 4 класу Баюка Дениса