Японія Культура, література, звичаї, традиції Підготував Учень 11 класу Чумак Володимир

Японія - країна без перебільшення унікальна. Нанотехнології тут дивовижним чином поєднуються зі стародавніми традиціями, деякі звичаї діють нарівні з законами.

Тядо́, Садо́ ( «шлях чаю») система правил приготування зеленого чаю і чаювання в Японії. Оформилася у 14 столітті, у період Муроматі. Розвинулась як окремий вид мистецтва з другої половини 17 століття. Поширенна серед різних верств населення з 18 століття. Відома у Західному світі як Чайна церемонія.

Кабукі ( «пісня, танець, майстерність») один з видів традиційного театру Японії. Становить синтез співу, музики, танцю і драми, виконавці використовують складний грим і костюми з потужним символічним навантаженням. Акторами можуть бути лише чоловіки,які виконують як чоловічі так і жіночі ролі.

Японська література Хронологічно охоплює період майже в півтора тисячоліття: від літопису «Кодзікі» (712 рік) до творів сучасних авторів. На ранній стадії свого розвитку випробувала сильний вплив китайської літератури і часто писалася на класичному китайському. Вплив китайського різною мірою відчувався аж до кінця періоду Едо.

Жанри: Ваку, танка, рэнга, хайку, дзуйхицу, моногатарі, манга, ханобэ, сисецу.

Гомоном сверчков прельщенный, выйду из дома… * * * Печально, что птицей в цветущих ветвях быть не дано… * * * Среди безымянных трав и деревьев нашел свой приют… * * * Из этой глуши в столицу ведет заоблачный путь. * * * О, если б не ведало ты то, что ведает изголовье, сердце мое! * * * Колокол тихо гудит, вся на виду деревушка, ждущая луны. * * * Рукава промерзли, дождь ночной переждав, утром пускаюсь в путь. * * * Не сетуй в глуши на унылые дни тающие, как роса. (Переводы Д. Рагозина)

Хайку жанр традиційної японської ліричної поезії вака, відомий з XIV століття. У самостійний жанр ця поезія, яка носила тоді назву хокку, виділилася в ХVI столітті; сучасну назву було запропоновано в ХІХ столітті поетом Масаока Сікі. Одним з найвідоміших представників жанру був і досі залишається Мацуо Басьо.

Я банан посадил -И теперь противны мне стали Ростки бурьяна…* * * Как стонет от ветра банан, Как падают капли в кадку, Я слышу всю ночь напролёт. Перевод Веры Марковой

Моногатарі японська класична повість Моногатарі показують життя зі всіх сторін, у всіх подробицях. Однак це не означає описувати все як є насправді.

Вірші Кобаяси Ісса Чужих меж нами нет! Мы все друг другу братья Под вишнями в цвету. * * * Так кричит фазан, Будто это он открыл Первую звезду. * * * Смотри-ка, соловей Поёт всё ту же песню И пред лицом господ! * * * Укрывшись под мостом, Спит зимней снежной ночью Бездомное дитя. * * * Дерево - на сруб... А птицы беззаботно Гнёздышко там вьют! * * * Всем сердцем я чту, Отдыхая в полдневный жар, Людей на полях. * * * Вот выплыла луна, И самый мелкий кустик На праздник приглашён. * * * Стаял зимний снег. Озарились радостью Даже лица звёзд. * * * Пролётный дикий гусь! Скажи мне, странствия свои С каких ты начал лет?

Синтоизм традиційна японська релігія. Релігія сінтоїзму обожнює сили природи, тварин і звинувачують знаменитих людей. Ці божества по-японському називаються "ками". На відміну від конфуціанства і буддизму, синтоїзм - це суто національна релігія, характерна лише японців. У його пантеоні налічується понад 8 мільйонів богів (ками), до яких належать також духи померлих, духи річок, гір, ставків і покровителі ремесел. Ця релігія не жадає від своїх послідовників молитов чи читання священних текстів. Варто лише брати участь у храмових святах і церемоніях.

Кімоно́ традиційний одяг в Японії.

Дякую за увагу!