Фталати – діестери о-фталевої кислоти з аліфатичними спиртами – широко використовують як пластифікатори у виробництві різних полімерних матеріалів промислового, побутового, харчового та медичного призначення.

Вміст фталатів у полімерах, особливо в ПВХ може досягати 60% за масою. Спектр таких полімерних виробів дуже широкий – це ізоляції проводів, плівок, шланги та профілі, лінолеум, покриття для тканин, штучна шкіра, антикорозійні покриття, предмети медичного призначення, дитячі іграшки тощо.

Загальний обсяг виробництва фталатів у світі становить більше 2 млн. т, в Західній Европі – майже 1 млн. т.

У довкілля фталати можуть потрапляти не лише при їх виробництві та переробці, а і при використанні виробів.

Фталати мають унікальну властивість мігрувати з різних матеріалів у довкілля за рахунок того, що вони не утворюють хімічних звязків з полімером.

При використанні та утилізації полімерних та інших виробів фталати можуть потрапляти у воду, грунт, повітря, харчові продукти та організм людини.

Висока термо- та фотостабільність фталатів, стійкість до гідролізу в нейтральних середовищах та здатність до накопичення може призводити до їх значного вмісту в різних обєктах.

Фталати є токсичними речовинами; вони проявляють мутагенну, канцерогенну та тератогенну дію, негативно впливають на репродуктивну функцію.

Найбільш токсичними фталатами за літературними даними є ди-2-етилгексилфталат (2-ЕГФ) та ди-н-бутилфталат (ДБФ). ГДК цих фталатів у питній воді становить 1–6 мкг/дм3, у повітрі – 0,1 мг/м3 [1].

Для зменшення потрапляння фталатів у навколишнє середовище потрібно поступово переходити на такі полімери, що не містять токсичних фталатів – природні полімери.

Біополімери одержують методами біотехнології, в довкіллі вони з часом розкладаються за допомогою мікроорганізмів.

Такі полімери виготовляють з целюлози, хітину, хітозану, желатини, пектинів, крохмалю тощо.

Як біопластифікатори використовують гліцерол, олігомерні полігліколі та навіть воду. За такими пластифікаторами і полімерами майбутнього.

Вважається, що фталати накопичуються в тілі людини, що негативно впливає на гормональний фон, а також на роботу печінки і нирок. Фталати легко вивільняються з пластикових виробів та потрапляють повітря. Крім того, чим довше ви користуєтеся пластиковим виробом, тим більше фталатів потрапляє в повітря. Адже молекули фталатів хімічно не пов'язані з полімерними ланцюгами ПВХ і тому легко виділяються в навколишнє середовище, потрапляючи в тіло людини через їжу, шкіру або при вдиханні.

Фталати часто знаходять у пластикових іграшки (ляльки, м'ячі, гумові іграшки), пустушках, у дитячій косметиці. Фталати позначаються на розвитку дитячого організму, викликаючи розлади в розвитку, статевого дозрівання та поведінці дітей. Виявилося, що фталати можуть вражати дитячий організм ще на стадії його формування в утробі матері, викликаючи порушення в роботі репродуктивних органів.

Отже, фталати - це хімічні речовини, які дуже широко використовуються в промисловості для додання м'якості і еластичності пластиковим виробам. Фталати містяться практично всюди: в медичних виробах (катетери, ємності для перевезення крові), в іграшках, у всіляких упаковках, пластикових картках, килимових і настінних покриттях, шлангах, трубах, в оббивці для автомобілів, віконних рамах, дощовиках, шторках для ванни, в мастильних матеріалах, миючих засобах і косметиці.