Презентація на тему: Астрономія і астрологія. Значення астрономії для формування світогляду людини Підготувала Студентка ІІ курсу групи Д Вітрук Юліана

Астрономія

Астрономія (грец. αστρον зірка і νομος закон) одна з найдавніших наук, що включає спостереження і пояснення подій, які відбуваються за межами Землі та її атмосфери. Вона вивчає походження, розвиток, властивості об'єктів, що спостерігаються на небі (і перебувають поза межами Землі), а також процеси, пов'язані з ними.

В астрономії вирішуються три основні задачі, які потребують послідовного підходу: вивчення видимих, а потім і дійсних положень небесних тіл і їх руху в просторі, визначення їх розмірів і форми; вивчення будови небесних тіл, дослідження хімічного складу і фізичних властивостей (густини, температури і т. д.) речовини, з якої вони складаються; вирішення проблеми походження і розвитку окремих тіл і їх систем.

Історія астрономії Астрономія є однією з найдавніших природничих наук. Невідомо, де і коли зародилась астрономія. Необхідність людини орієнтуватися в просторі, систематизувати свій час та передбачувати такі події, як моменти розливу рік і час польових робіт, а також прагнення зрозуміти і пояснити те, що вони бачили призвело до раннього розвитку цієї науки. Тому, панує думка, що астрономія зароджувалась там, де в ній була потреба скрізь. Однак найдавніші писемні свідчення про регулярну астрономічну діяльність виявлено у вавилонських клинописних текстах, найбільш ранні з яких датовані рубежем II-I тисячоліття до н. е..

Перші астрономічні записи, знайдені в давньоєгипетських гробницях, датуються ХХІ-ХVII ст. до н. е. Так, відомо, що вже за 3000 років до н. е. єгипетські жерці за першою ранковою появою найяскравішої зорі земного зоряного неба Сіріус визначали час настання розливу річки Ніл. В давньому Китаї за 2000 років до н. е. видимі рухи Сонця та Місяця були так добре вивчені, що китайські астрономи передбачали настання сонячних та місячних затемнень. Найперше великого розвитку досягла астрономія у Стародавній Греції. Так, Піфагор вперше дійшов висновку, що Земля має кулясту форму, а Арістарх Самоський висловив припущення, що Земля обертається навколо Сонця. Гіппарх у 2 ст. до н. е. склав один з перших зоряних каталогів, а філософи-атомісти обстоювали множинність планет у Всесвіті. У творі Птолемея «Альмагест», написаному в II ст. н. е., викладено т. з. геоцентричну систему світу, яка була загальноприйнятою протягом майже півтори тисячі років. У середньовіччя астрономія досягла значного розвитку у країнах Сходу. В 15 ст. Улугбек спорудив поблизу Самарканда обсерваторію з точними на той час інструментами. Тут було складено перший після Гіппарха каталог зір. З 16 ст. починається розвиток астрономії в Європі. Нові вимоги висувались у зв'язку з розвитком торгівлі та мореплавства і зародженням промисловості, сприяли звільненню науки від впливу релігії і привели до ряду великих відкриттів [3]. [3]

Народження модерної астрономії пов'язують із відмовою від геоцентричної системи світу Птолемея (II століття) і заміною її геліоцентричною системою Миколая Коперніка (середина XVI ст.), з початком досліджень небесних тіл за допомогою телескопа (Галілео Галілей, поч. XVII століття) і відкриттям закону всесвітнього тяжіння(Ісаак Ньютон, кінець XVII століття). XVIII–XIX століття були для астрономії періодом нагромадження відомостей і знань про Сонячну систему, нашу Галактику і фізичну природу зірок, Сонця, планет і інших космічних тіл. Поява великих телескопів і здійснення систематичних спостережень призвели до відкриття, що Сонце входить до складу величезної дископодібної системи, що складається з багатьох мільярдів зірок галактики. На початку XX століття астрономи виявили, що ця система є однією з мільйонів подібних їй галактик. Відкриття інших галактик стало поштовхом для розвитку позагалактичної астрономії. Дослідження спектрів галактик дало змогу Едвіну Хабблу 1929 року виявити явище «розбігання галактик», яке згодом здобуло пояснення на основі загального розширення Всесвіту.

У у XX столітті астрономія поділилася на дві основні галузі: спостережну і теоретичну. Спостережна астрономія зосереджена на спостереженнях небесних тіл, які потім аналізують за допомогою основних законів фізики. Теоретична астрономія зорієнтована на розробку моделей (аналітичних чи комп'ютерних) для опису астрономічних об'єктів і явищ. Ці дві гілки доповнюють одна одну: теоретична астрономія шукає пояснення результатам спостережень, а спостережну астрономію застосовують для підтвердження теоретичних висновків і гіпотез. Науково-технічна революція XX століття мала надзвичайно великий вплив на розвиток астрономії в цілому та особливо астрофізики. Створення оптичних і радіотелескопів з високою роздільною здатністю, застосування ракет і штучних супутників Землідля позаатмосферних астрономічних спостережень призвели до відкриття нових видів космічних тіл: радіогалактик, квазарів, пульсарів, джерел рентгенівського випромінювання тощо. Були розроблені основи теорії еволюції зір і космогонії Сонячної системи. Найбільшим досягненням астрофізики XX століття стала релятивістська космологія теорія еволюції Всесвіту в цілому рік було оголошено ООН Міжнародним роком астрономії(IYA2009). Основний наголос робиться на підвищенні суспільної зацікавленості й розумінні астрономії. Це одна з небагатьох наук, де непрофесіонали все ще можуть відігравати активну роль. Аматорська астрономія зробила свій внесок у ряд важливих астрономічних відкриттів.

«Табличка Венери Аммі- цадука» з описом спостереження за Венерою (II тисячоліття до н. е.) Небесний диск із Небри(Німеччина, XVII ст. до н. е.) Копія X століття з роботиАристарха, в якій він розрахував відносні розміри Сонця, Землі і Місяця.X століття Карта Марса Скіапареллі Розширення Всесвіту

Предметом досліджень в астрономії є багато різних об'єктів і створюваних ними систем аж до всього Всесвіту в цілому. Виключно різноманітні і методи досліджень, включаючи як теоретичний підхід, так і всілякі експериментальні способи реєстрації і вимірювання космічного випромінювання, яке є основним джерелом інформації в астрономії. Різноманіття об'єктів і методів призводить до численності розділів і окремих напрямків в астрономії. Однак це не порушує її єдиності як науки: у всіх розділів єдина ціль досліджень.

Відповідно до предметів і методів досліджень астрономію поділяють на [4] : [4] АстрометріяАстрометрія підрозділ науки астрономії, що вивчає небесні тіла в конкретні моменти часу.небесні тілачасу Небесна механікаНебесна механіка вивчає рух небесних тіл під впливом сили тяжіння та фігури рівноваги небесних тіл, що визначається силою гравітації та обертання. З'явилася небесна механіка лише у XVII столітті, коли стало можливим вивчення сил, що керують рухом небесних тіл.гравітаціїобертаннясил АстрофізикаАстрофізика вивчає фізичну природу небесних тіл, тобто фізичний стан і хімічний склад небесних тіл, а також досліджує питання про джерела енергії, випромінюваної Сонцем і зорями.фізичнухімічний склад Зоряна астрономіяЗоряна астрономія вивчає будову, походження і розвиток зоряних систем і міжзоряної матерії. Фізична космологіяФізична космологія досліджує будову та еволюцію Всесвіту у найбільших масштабах, розглядає питання про утворення і розвиток систем небесних тіл, зокреманашої Галактики та Сонячної системи.Всесвітунашої ГалактикиСонячної системи

Основою для астрономічних досліджень є спостереження як самих космічних тіл або об'єктів (зірки, планети, Місяць), так і пов'язаних з ними явищ (схід, захід світил,затемнення Сонця і Місяця, фази Місяця або планет). В більшості випадків астрономічні спостереження потребують ретельних вимірювань кутів, моментів часу, світлових потоків та інших даних. Наступна обробка результатів спостережень нерідко потребує кропітких розрахунків і, в кінцевому рахунку, дозволяє отримати ті чи інші дані про природу досліджуваних тіл і створених ними систем. До середини XX століття спостереження були єдиними джерелами знань (за винятком можливості дослідження хімічного складу метеоритів, що впали на Землю і енергії первинних космічних променів). Однак перший штучний супутник Землі, запущений в 1957 р., відкрив нову еру космічних досліджень, що дозволило використовувати більш активні методи астрономічних досліджень з міжпланетних станцій, орбітальних обсерваторій і навіть з поверхні Місяця і інших планет [. В астрономії інформація в основному отримується від виявлення та аналізу видимого світла та інших спектрів електромагнітного випромінювання в космосі. Астрономічні спостереження можуть бути розділені відповідно до області електромагнітного спектра, в якій проводяться вимірювання. Деякі частини спектра можна спостерігати зЗемлі (тобто її поверхні), а інші спостереження ведуться тільки на великих висотах або в космосі (в космічних апаратах на орбіті Землі). Докладні відомості про ці групи досліджень наведено нижче.

Значення астрономії для формування світогляду людини Астрономія і її методи мають велике значення в житті сучасного суспільства. Без її участі неможливо вирішувати фундаментальні питання, пов'язані з протіканням найважливіших природних процесів.суспільства Найширше розповсюджуються астрономічні методи навігації в мореплавстві і авіації, а останнім часом і в космонавтиці. Обчислювання ефемерид (таблиць положень) найважливіших об'єктів і складення календарів, необхідним в народному господарстві, також засновані на астрономічних даних. Складення географічних і топографічних карт, вираховування настання морських припливів і відпливів, визначення сили тяжіння в різних точках земної поверхні з ціллю виявлення покладів корисних копалин, все це в своїй основі опирається на астрономічні методи. Дослідження процесів, що проходять на різних небесних тілах, дозволяє астрономам вивчати речовину в таких її станах, які ще не досягнуті в земних лабораторіях. Астрономія, і частково астрофізика, тісно пов'язані з фізикою, хімією, математикою. Вони сприяють розвитку цих наук, котрі, є основою всієї сучасної техніки. Достатньо сказати, що питання про роль внутріатомної енергії вперше був поставлений астрофізиками, а велике досягнення сучасної техніки створення небесних тіл (супутників, космічних станцій і апаратів) взагалі було б немислимо без астрономічних знань.

Одні лише спостереження небесних явищ не дозволяють виявити їх істинні причини. Тому відсутність наукових знань нерідко призводить до невірних їх тлумачень ізабобонам. Так, наприклад, в древності Сонце, Місяць і планети рахувались божествами, і їм поклонялись. Багато забобонів у людей було пов'язано з сонячними і місячними затемненнями, з появою комет, з явищем метеорів і болідів, падінням метеоритів і т. д. Так, наприклад, у деяких народів комети рахувались віщунами різних бід, що осягають людство на Землі (пожежі, епідемії, війни): явище метеору нерідко пов'язували зі смертю окремої людини і т. д. Астрономія, вивчаючи небесні явища, вивчаючи природу, будову і розвиток небесних тіл, доказує, що Всесвіт підкоряється єдиним законам природи і згідно з ними розвивається в часі і просторі. Тому висновки астрономії мають глибоке філософське значення. В теперішній час проблеми астрономії в основному торкаються загальних поглядів на будову матерії і Всесвіту, на виникнення, розвиток і подальшу долю як окремих частин, так і всього Всесвіту в цілому.

Астрологія

Астрологія (грец.αστρον «зірка», λογος «учення») система вчень, спираючись на яку, нібито, можливо за розташуванням небесних тіл (здебільшого, планет), передбачати майбутнє життя індивіда чи суспільства.

Астрологія виникла внаслідок того, що люди, які не знали законів природи на сучасно обґрунтованому рівні і впродовж сотень років спостерігали певні явища «підмісяцевого світу» (день і ніч, зміни пір року, розливи річок, затемнення Місяця і Сонця тощо), не розуміли суті цих явищ і тому, обожнюючи небесні світила, приписували їм якусь вищу волю «надмісяцевого світу», яка нібито відображає всі події на Земній кулі. Деякі дослідники відносять виникнення астрології до періоду мустьерськой епохи (близько тис. років тому), коли відбувалися фіксації найпростіших спостережень за рухом Сонця, а також розвивалися первинні навички рахунку і геометрія в різних районах Євразії. Герасимов Михайло Михайлович знайшов у Мальті не пряжку і не бляху, а палеолітичний варіант «Канону Сарос», астрономічного твору про послідовності затемнень, на 25 тисячоліть старше названої так знаменитої вавилонської таблички з Британського музею, яка викликала небачений ентузіазм істориків астрономії при публікації її в 1893 році І. В. Штрассмайером та І. Еппінг. Табличку цю датували затемнення IV початку III століть до нашої ери, тобто записи на ній велися у часи, які вважаються періодом становлення грецької астрономії, нібито щедро живиться близькосхідним жрецтвом. Підрозділи календаря намиста з підвісками дозволяють уявити, яким був зодіак в давньокам'яну еру.

Основні принципи астрології Теоретичною основою європейської школи астрології прийнято вважати Ізумрудну скрижаль Гермеса Трисмегіста, яка проголосила принцип подібності «того, що вгорі, тому, що внизу». В астрології прийнято вважати, що момент народження людини являє собою зародження Мікрокосмосу, який відображає моментальний стан Макрокосмосу і знаходить своє відображення в гороскопі. Тому по розташуванню планет в макрокосмосі в момент народження можна робити висновки про природу Мікрокосмосу, наприклад, людини (але також заснованої держави, закладеного будинку, посадженого дерева і т. п.), і прогнозувати основні тенденції його розвитку. В аналізі гороскопа враховують положення небесних тіл відносно знаків Зодіаку, домів, один одного та інших «чутливих» точок (наприклад, вузлів Місяця та інших планет, арабських частин).

Гороскоп відображення положення небесних тіл в конкретний момент часу (і найчастіше щодо конкретного місця на Землі). В основі сучасної астрології лежить постулат про циклічність розвитку світу і робиться спроба виявити закономірність цієї циклічності. Певні кутові відстані між точками гороскопа, а саме породжені діленням повного кола на цілі числа називаються аспектами. Аспекти, породжені діленням на 2 (у міру ослаблення: 180 ° опозиція, 90 ° квадратура, 45 ° полуквадрат) вважають напруженими, інакше несприятливими, а породжені поділом на 3 (в міру ослаблення: 120 ° тригон, 60 ° секстіль) гармонійними, інакше сприятливими. Зєднання (0 °) вважають сильним аспектом подвійної природи.

Розділи астрології Хорарна астрологія або астрологія питання, розглядає карту, складену на момент виникнення ідеї чи питання, або на момент події (зокрема, декумбітур та медичних питань). Натальна, або астрологія народження має справу із трактуванням гороскопу народження згідно із положенням світил, планет, знаків, домів і ін. у карті нарождення, описуючи основні риси характеру та обставини долі людини. Вона доповнюється методами прогнозу: фірдарами, дирекціями, профекціями, революціями, транзитами тощо щодо конкретної карти нарождення.гороскопу Синастрійна астрологія описує стосунки між двома людьми чи людьми невеликої групи.

Медична астрологія окремий підрозділ натальної астрології, спеціально розглядає здоров'я і хвороби профілактику, діагностику, лікування, гігієну та ін [. елективна або астрологія вибору застосування астрологічного методу для обрання найсприятливішого моменту для початку справи, мандрівки і ін., базуючись на карті народження мунданна астрологія розглядає взаємозв'язок астрологічних факторів із великими групами країнами, народами, містами та ін., на відміну від індивідуальної астрології. астрометеорологія вивчає зв'язки астрологічних факторів з кліматом, погодою, землетрусами тощо.

Використані джерела: B7.D0.B4.D1.96.D0.BB.D0.B8_.D0.B0.D1.81.D1.82.D1.8 0.D0.BE.D0.BB.D0.BE.D0.B3.D1.96.D

Дякую за увагу!