Презентацію підготувала учениця 11 групи Кривенко Єлизавета

Володимир Олексійович Підпалий (народився 9 травня 1936 помер 24 листопада 1973) український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета Андрія Підпалого.

Цей щирий, ніжний, вдумливий і прекрасний поет, син Полтавщини, яку любив соромливо й віддано, якій на славу сплів і свій поетичний вінок, прожив до болю мало лише 37 років. Невиліковна хвороба передчасно обірвала його пісню про рідну землю, про Григорія Сковороду, що мандрував нею, гартуючи дух людський, про Шевченка... Полетіла і його душа «в дорогу за ластівками» (так називається одна з його поетичних збірок). Та ластівки повертаються з вирію в рідну сторону повертається й поет своїми віршами. Остання збірка В. Підпалого «Поезії» вийшла 1986 року.

У багатьох віршах Володимира Підпалого живе дух його рідного краю, почуття любові до Полтавщини. Серед них вірші «Зірка», («Памятаю: над шляхом Лубенським:..»), «Осінній сон», «Памяті матері», «Вечірнє», цикл «Григорій Сковорода» та ін.

Атмосфера справжньої родини

* 1963 року вийшла перша збірка «Зелена гілка», роком пізніше "Повесіння *«Вишневий світ» (1970), *посмертно «Сині троянди» (1979), *«Поезії» (1986), *«Пішов в дорогу за ластівками» (1992).

В. Підпалий- художник лицарських чеснот ( Евген Гуцало) Після нього залишилося світло,яке ми всі зараз відчуваємо ( Ліна Костенко)

Могила Володимира Підпалого Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі ( 33).

Використані джерела