Педагогічна рада Психолого-педагогічні методи і прийоми соціалізації особистості в умовах демократизації суспільства. Підготувала: заст.директора з НВР, Полторацька Н.В. Листопад 2015р.

Соціалізація(від лат. socialis - суспільний) - це процес, під час якого індивід засвоює культурні норми та соціальні ролі.

Великий вопрос жизни - как жить среди людей. Альбер Камю

Соціалізація включає як цілеспрямований вплив на особистість (виховання), так і стихійні, спонтанні процеси, що впливають на її формування. Соціалізація знаходиться на межі різних наук і вивчається філософією, психологією, соціальною психологією, соціологією, історією, педагогікою.

Соціалізація - це процес, необхідний дитині, щоб отримати навички, необхідні для повноцінного життя у суспільстві. На відміну від інших живих істот, чия поведінка обумовлено біологічно, людина, як істота біосоціальна, потребує в процесі соціалізації для того, щоб вижити. Спочатку соціалізація індивіда відбувається в сім'ї, а вже потім в суспільстві.

Первинна соціалізація Найбільше значення в первинній соціалізації відіграє сімя, звідки дитина і черпає уявлення про суспільство, про його цінності і норми. Так, наприклад, якщо батьки висловлюють думку, яка має характер дискримінації щодо якої-небудь соціальної групи, то дитина може сприйняти таке ставлення як прийнятне, нормальне, усталене в суспільстві.

Вторинна соціалізація Вторинна соціалізація відбувається вже поза домом. Її основою є навчальні заклади, де дітям доводиться діяти у відповідності з новими правилами і в новій обстановці. В процесі вторинної соціалізації індивід долучається вже не до малої групи, а до великої. Звичайно, зміни, що відбуваються в процесі вторинної соціалізації, менше, ніж ті, які відбуваються в процесі первинної.

Групова соціалізація - це соціалізація всередині конкретної соціальної групи. Так, підліток, який проводить більше часу зі своїми однолітками, а не з батьками, ефективніше переймає норми поведінки, притаманні для групи його ровесників.

Гендерна соціалізація Гендерна соціалізація - це процес засвоєння знань і навичок, необхідних для конкретного статі. Простіше кажучи, хлопчики вчаться бути хлопчиками і дівчатка вчаться бути дівчатками.

Інститути соціалізації - організації, що впливають на процес соціалізації та його організацію. Агенти й інститути соціалізації виконують важливі функції, а саме: навчання культурним нормам і зразкам поведінки; контроль за тим, як міцно, правильно та глибоко засвоєно соціальні норми й ролі.

Соціальними інститутами є: сімя, група однолітків, навчальні заклади, релігія, ЗМІ, правова система тощо.

Етапи соціалізації Основні етапи соціалізації особистості: дитинство, юність, батьківство, зрілий вік, старість Доповідь Гетман Л.П.

Обласна науково-методична проблема Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства Мета обласної науково-методичної проблеми спрямована на пошук більш ефективних шляхів, форм і методів соціалізації особистості Задачі, які необхідно розв'язати: Проаналізувати науково-теоретичну та методичну літературу з проблеми. Виявити та схарактеризувати інноваційні засоби соціалізації особистості в сфері позашкільної освіти, які впливають на ефективність формування соціальних компетентностей, необхідних для входження в соціум. Розробити та апробувати модель інноваційного соціалізуючого простору, яка б сприяла підвищенню ефективності соціалізації дітей та учнівської молоді. Апробувати форми і методи роботи педагогічного працівника до здійснення соціалізації особистості.

Сутність інноваційних змін Сутність інноваційних змін, які можуть настати внаслідок розбудови такого освітнього простору, полягає у формуванні готовності дитини, підлітка, юнацтва до взаємодії з соціумом, тобто простором у широкому соціальному значенні. Тому, об'єктами змін в освітньому соціалізуючому просторі можуть бути: нетрадиційні форми оцінювання (рейтингове, творче); форми організації навчально-виховного процесу (дистанційні, інклюзивна освіта, самоосвіта); зміст виховання (громадянська освіта й виховання, ціннісні ставлення, профорієнтація); співпраця з соціумом (родинне виховання, взаємодія з соціальними інститутами, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування); співпраця з науковими, науково-методичними установами (додаткова професійна освіта, набуття спеціальних компетентностей, висвітлення й передача перспективного педагогічного досвіду тощо).

Практична робота Теоретичний аукціон Форми роботи

Показники рівня соціального розвитку особистості: Доповідь Опанащук Т.В. 1. Наявність позитивно орієнтованих життєвих планів і професійних намірів. 2. Ступінь свідомості і дисциплінованості щодо навчальної діяльності. 3. Рівень розвитку корисних знань, навичок, умінь (творчих, трудових, спортивних, технічних і т.ін.). різноманітність і глибина корисних інтересів. 4. Адекватне відношення до педагогічного впливу з боку дорослих. 5. Колективістські прояви, здатність враховувати колективні інтереси, поважати норми колективного життя. 6. Здатність критично, відповідно норм моралі і права оцінювати вчинки оточуючих, друзів, однолітків, однокласників. 7. Самокритичність, наявність навичок самоаналізу. 8. Уважне, чуйне ставлення до оточуючих, здатність до співпереживання, емпатії. 9. Вольові якості. Непіддатливість поганому впливові. Здатність самостійно приймати рішення і долати труднощі в ході їх здійснення. 10. Зовнішня культура поведінки (підібраність, охайність, культура мови, ввічливість). 11. Долання і відмова від дурних звичок та форм асоціальної поведінки (вживання алкоголю, паління, вживання нецензурних виразів). Критерії оцінки соціальних якостей вихованців Доповідь Федоренко І.Ю.

Проект Концепції громадянської освіти та виховання передбачає, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей: а) Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник; б) Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин; в) Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сімянин. Державою визначено суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Ознакою успішності процесу соціалізації особистості дитини є її готовність взаємодіяти з соціумом. Виділяються три шляхи формування цієї ознаки: - перший шлях, коли дорослі самі формують ті чи інші життєві компетентності дітей у практиці особистісних взаємовідносин; - другий – набуття життєвого досвіду відбувається в стосунках з ровесниками; - третій – одночасно і в стосунках з дорослими, і в стосунках з однолітками. На ефективність формування готовності дитини взаємодіяти з соціумом впливають такі чинники освітнього простору: - інтеграція виховного та навчального процесів, психолого- педагогічна служба, - учнівське самоврядування, - взаємодія сімї, навчального закладу, місцевої громади; - засоби - рідна мова, культура, позитивний приклад батьків, родинні цінності, традиції, ідеали, спільна праця.

Доповідь Демидової М.М. «Соціальний досвід вихованців – запорука успішного виховання лідерських якостей дітей» Підведення підсумків анкетування вихованців «Рівень комунікативної активності» Підведення підсумків анкетування батьків «Цінності у вихованні дітей» Практична робота «Якості соціалізації»

ВИСНОВКИ 1. Важливим виховним фактором соціалізації є найближче соціальне оточення, в якому проходить життя і діяльність дитини, тобто середовище – сімя, дитячий колектив, товариші, дорослі люди, з якими безпосередньо спілкуються діти. 2. Суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом. 3. Готовність дитини взаємодіяти з соціумом є умовним показником його позитивної соціалізації та визначається за такими критеріями: а) суспільно ціннісна спрямованість; б) свідома соціальна поведінка; в) соціально-психологічні компетентності, які формуються в ході засвоєння особистістю системи спілкування та через включення в суспільну діяльність.

Дякую за увагу!