Франція та її стан після II Світової війни

Становище країни після СВ економічний спад країна потрапила в залежність від США. розпад французької колоніальноїсистеми року Франції було створено Тимчасовий уряд, очолив Шарль де Голль. підготовка до виборів зібрання. націоналізація ряду галузей промисловості. Шарль де Голль

Становище країни після СВ У післявоєнній Франції розстановку політичних сил визначали Французька Коммуністічна партія (ФКП), соціалістична партія (ФСП), Католічна партія і Народно-республіканський рух (НРР). У жовтні 1945 відбулися вибори до Установчих зборів, перемогу на яких здобули ліві сили. На чолі сформованого уряду став Шарль де Голль р була прийнята нова Конституція, яка знаменувала собою встановлення у Франції Четвертої республіки.

Початок розпаду колоніальної Франції Війна в Індокитаї Згідно з конституцією французька колоніальна імперія перетворилася у Французький Союз, до якого включалися і В'єтнам, Камбоджа, Лаос. Але КВП у В'єтнамі відмовилася визнати це рішення, що призвело до війни Франції проти Демократичної Республіки Вєтнам ( рр.).

Розпад колоніальної Франції Договір про незалежність Алжиру Восени 1954 р почалася друга колоніальна війна, вже в Алжирі. У 1956 Франція змушена визнати незалежність Марокко і Туніса. Прихильники збереження французької колоніальної імперії не хотіли втратити ще й Алжир. Щоб не допустити цього, вони підняли 1958 р заколот проти уряду. Країна опинилася в стані політичної кризи. 1 червня 1958 Національні збори надали Шарлю де Голлю надзвичайні повноваження і доручило розробити нову конституцію. Так з поверненням до влади де Голля в країні впала Четверта республіка.

Внутрішня і зовнішня політика Ш. де Голля У 1958 р де Голль став прем'єром і провів через референдум Конституцію, котра перетворювала Францію в президентську республіку. Настала П'ята республіка. У 1960р. Шарль де Голль надав незалежність усім колоніям, крім Алжиру, який став незалежним в 1962 р. Праві двічі організували на нього замах, але зазнали невдачі. У 1966 р Франція вийшла з НАТО. На тлі зменшення залежності Франції від США поліпшувалися її відносини з СРСР.

Внутрішня і зовнішня політика Ш. де Голля Франція зробила помітні успіхи і в галузі економіки. З ростом приватного сектора в економіці збільшувалися і капітало- вкладення у виробництво. Уряд підтримував розвиток новітніх галузей господарства та реконструкцію старих. Все це призвело до зрушень у структурі населення країни: зменшилася питома вага населення, зайнятого в сільському господарстві, збільшилася частина населення, занятого у невиробничій сфері, на виробництві зріс прошарок робітників високої кваліфікації. Сорбонський університет

Внутрішня і зовнішня політика Ш. де Голля Виступи студентів пройшли по всій Франції. Безробіття серед молоді, авторитарні порядки в студентських містечках призвели до соціального вибуху. На початку травня 1968 була розігнана студентська демонстрація. У відповідь студенти зайняли Латинський квартал Парижа. Їх лідер, Кон-Бендит закликав до рішучої боротьби з капіталістами. Д.Кон-Бендит

Червоний травень (1968)

Внутрішня і зовнішня політика Ш. де Голля Жорстокість поліції збільшила ряди руху. У Франції почався загальний страйк, що проходив під соціалістичними гаслами. Студенти зайняли Сорбонну, театр Одеон і впровадили систему самоуправління, вбачаючи в ній основу справедливого суспільства. Генерал де Голль втратив контроль над країною. З'явилися людські жертви. Чи нічого не нагадує?

Кінець політики Ш. де Голля Тоді профспілки і уряд підписали угоду, що погіршує економічне становище робітників. Де Голль вилетів до Німеччини і домовився з французькими генералами про підтримку. Він оголосив про комуністичній загрозу і розпустив парламент. Оппозиція побоюючись громадянської війни вирішила припинити виступи. У 1969 р з ініціативи де Голля був проведений референдум, на який було винесено питання про реформу системи самоврядування в країні. Більше половини не підтримали де Голля і він пішов у відставку.