Леонтович Микола Дмитрович народився 13 грудня 1877 року в селі Селевинцях у присілку Монастирьок Брацлавського повіту Подільської губернії (тепер Немирівський район на Вінничині) в родині священника Дмитра Феофановича Леонтовича. Отець Дмитрій – священик Успенської церкви села Селевинці – був людиною освіченою, інтелегентною, добре грав на віолончелі, скрипці, фізгармонії, гітарі. Мати Марія Йосипівна мала хороший голос, знала багато народних пісень та романсів.

Подільска духовна семінарія

Після чотирьох років навчання в Шаргородській бурсі – з 1892 року Леонтович, як це велося за родинною традицією, стає учнем Камянець-Подільської семінарії. Останні роки навчання в семінарії Микола Дмитрович вже був визнаним регентом семінаристського хору. Після закінчення семінарії Леонтович вирішує бути світським учителем. Працює в Чуківській второкласній школі, Тиврівському духовному училищі.

Тут Леонтович працює з жіночим хором, робить багато перекладів для однорідного складу власних творів, перекладає багато творів українських і російських композиторів. Життя у Тульчині було періодом композиторської зрілості і великих звершень композитора. В 1910 році ставить фрагменти опери Лисенка Коза-Дереза, створює унікальні хорові шедеври Пряля, Женчичок- бренчичок, Козака несуть. У 1914 році в його доробку зявляється геніальний Щедрик.

Із жовтня 1908 року викладає співи в Тульчинському жіночому єпархіальному училищі.

Зараз Тульчинська школа-інтернат I-III ступенів-ліцей.

У 1919 році Леонтович працює у трудовій школі, яка була створена на базі єпархіального училища. У Тульчині Микола Дмитрович організовує аматорську хорову капелу. Проживає у казенній квартирі на самісінькому подвірї школи, де він учителював (нині музей Леонтовича)

Фото з музею Леонтовича

23 січня 1921 року великий композитор загинув. Він перебував у свого батька у селі Марківка там закінчував оперу На русалчин великдень, і був убитий невідомим, який напросився в хату переночувати. Памятник М.Д. Леонтовичу у Тульчині