LOGO Отруєння наркотичними речовинами

Отруєння наркотичними речовинами відбуваються при передозуванні наркотика. Патогенез отруєння наркотиками. У плазмі крові наркотичні речовини циркулюють переважно ввільному вигляді - зв'язується від 20 до 35% надійшла дози. Період циркуляції наркотиків в крові становить 2-4 години. Метаболізм відбувається у печінці шляхом перетворення в водорозчинні глюкуроніди, які виводяться із сечею. 75% надійшов в організм наркотику видаляється з сечею за 24 години. Частково наркотики можуть в незмінному вигляді виділятись з печінки з жовчю в просвіт кишечника з подальшим повторним всмоктуванням. Опіати викликають спазм пілоричного сфінктера шлунка і, тому,можуть довго затримуватися в ньому при пероральному вживанні.

Отруєння наркотичними речовинами відб уваються при передозуванні наркотика.

Патогенез отруєння наркотиками. У плазмі крові наркотичні речовини циркулюють переважно ввільному вигляді - зв'язується від 20 до 35% надійшла дози. Період циркуляції наркотиків в крові становить 2-4 години. Метаболізм відбувається у печінці шляхом перетворення в водорозчинні глюкуроніди, які виводяться із сечею. 75% надійшов в організм наркотику видаляється з сечею за 24 години. Частково наркотики можуть в незмінному вигляді виділятись з печінки з жовчю в просвіт кишечника з подальшим повторним всмоктуванням. Опіати викликають спазм пілоричного сфінктера шлунка і, тому,можуть довго затримуватися в ньому при пероральному вживанні.

Початкові прояви отруєння опіатами відповідають очікуваному від застосування наркотиків ефекту і, тому, не викликають тривоги у наркомана і оточуючих. З'являється відчуття ейфорії, порушення координації рухів. У міру наростання токсичного ефекту розвивається млявість, сонливість з переходом в сопор і кому. В результаті специфічногопригноблюючого впливу опіатів на дихальний центр у коматозних хворих спостерігається центральна форма порушення дихання у формі брадипное з періодами апное. Частота дихання зменшується до 10 і менше за хвилину. Винятком є отруєння кодеїном, при яких апное може бути навіть при збереженій свідомості. Розвиваються гіпоксія, ацидоз, набряк мозку, екзотоксіческом шок. Порушення гемодинаміки нерідко мають фазовий характер - підвищення артеріального тиску в початковий період отруєннясменяющееся його падінням. Шок протікає з відносною гіповолемією. Шкірні покриви ціанотичні. Холіноміметичні ефекти представлені вираженим міозом («точкові» зіниці), саливацией, помірним бронхоспазмом і бронхорея, нерідко спостерігається блювота.

Вихід отруєнь опіатами визначають ускладнення: 1) порушення дихання по аспіраційно- обтураційній і центральному типу; 2) важка гіпоксична енцефалопатія («смерть мозку»); 3) набряк легенів внаслідок підвищення проникності судинної стінки під дією наркотиків (особливо героїн); 4) набряк мозку; 5) токсичний шок; 6) пневмонія, сепсис, тромбофлебіт через нестерильними введення наркотиків; 7) тромбоз легеневої артерії при порушенні «технології» виготовлення дози для ін'єкції - застосування надмірної кількості оцтового ангідриду для вилучення морфіну з напівфабрикатів опію.

Послідовність лікувальних заходів при отруєннях опіатами залежить від стану хворого. Виходячи з патогенезу та особливостей розвитку клініки отруєння, доцільно поєднувати такі групи лікувальних заходів: 1) забезпечення адекватної вентиляції легень (туалет дихальних шляхів, оксигенація, ШВЛ); 2) антідотная терапія (введення налоксону (1-2 мл), при його відсутності кордіаміну (2-4 мл) внутрішньовенно струйно) повторно; 3) призначення адреноміметиків при зниженні артеріального тиску; 4) заходи з видалення опіатів - промивання шлунка, форсований діурез; 5) дегидратационная терапія (манітол, лазикс); 6) ощелачивание крові (3% розчин гідрокарбонату натрію мл); 7) застосування медикаментів, що поліпшують метаболізм в ЦНС (пірацетам, актовегін тощо); 8) профілактика запальних ускладнень (антибіотики). В процесі проведення діагностики та лікування слід звернути увагу на наступне:

всі маніпуляції хворому з отруєнням наркотиками необхідно проводити в гумових рукавичках, а інтубацію в захисних окулярах; при відсутності ефекту від першого введення антидотів, їх подальше застосування слід відкласти до поліпшення стану свідомості хворого; контроль стану дихання необхідно проводити до повного відновлення свідомості, тому що, особливо при пероральних отруєннях, спостерігаються повторні зупинки дихання; можливий швидкий вихід хворого з коми з неадекватною поведінкою; при проведенні форсованого діурезу можлива затримка сечовиділення за спазму сфінктера сечового міхура.