Головоногі молюски

Загальна характеристика типу молюски Молюски або м»якуни тип двобічно-симетричних тварин. Середовище існування переважно водне, рідше наземно- повітряне, деякі – паразити. Поділяються на сім класів: Безпанцирні, Панцирні, Моноплакофори, Черевоногі, Двостулкові, Лопатоногі, Головоногі. Розміри молюсків коливаються від 0,05 мм до 18 м. Порожнина тіла вторинна(целом). Тіло молюсків несегментоване, складається з, як правило, гоолви, тулуба і ноги. У деяких представників тіло захищене черепашкою(зовнішнім скелетом). У м»якунів є шкірна складка – мантія, а між мантією і тілом є щілина – мантійна порожнина. За типом живлення: фільтратори, рослиноїдні, хижаки.Травна система у молюсків замкнутого типу. Складається з глотки, стравоходу, шлунку, середньої і задньої кишки, яка відкривається анальним отвором у мантійну порожнину. Органи виділення нирки. Органи дихання у водних представників зябра, а у наземних легені. Кровоносна система незамкнута, за винятком головоногих. Є серце. Нервова система розкидано-вузлового типу. Є очі, органи хімічного чуття. Особини роздільностатеві, трапляються гермафродити.

Тип Головоногі молюски Головоногі – клас високоорганізованих морських молюсків. Мають відносно високорозвинений мозок. Раковини або відсутні зовсім, або рудиментарні. Довжина тіла з щупальцями становить від 1 см до 5 м (у гігантських кальмарів до 18 м). Широко поширені у всіх морях з високою солоністю, тому у значно опріснених Чорному та Азовському морях не трапляються. Мешкають у товщі води і на дні. Хижаки. Слугують їжею багатьом рибам і морським ссавцям. Деякі їстівні і є об'єктом промислу. До головоногих відносяться каракатиці, наутилуси, восьминоги і кальмари, до вимерлих амоніти, белемніти й ін. Клас об'єднує близько 600 найбільш високорозвинених водних організмів.

Усі головоногі це хижаки середніх або великих розмірів (від 1 см до 1 м). Їхнє тіло складається з тулуба і великої голови, нога перетворилася на щупальця, що оточують рот. У більшості з них є вісім однакових щупалець (наприклад, у восьминогів) або вісім коротших і пара довших (ловильних) щупалець (кальмари, каракатиці тощо). На щупальцях є присоски для утримання здобичі. Тільки у тропічних видів з роду наутилус багато щупалець (від 60 до 100) без присосків. Характерна риса головоногих здатність плавати за допомогою реактивного руху. Через щілину, розташовану знизу, на межі голови та тулуба, вода надходить до мантійної порожнини. Згодом, при скороченні м'язів мантії, вода з силою викидається через особливий трубчастий утвір лійку видозмінену частину ноги. Це спричиняє, реактивну тягу, внаслідок чого молюск отримує поштовх і рухається заднім кінцем уперед. Потім мантійна щілина відкривається, і мантія знову заповнюється водою.

Черепашки у більшості видів немає, у каракатиці вона має вигляд пластинки, розташованої під шкірою. Лише наутилуси, що мешкають у тропічних морях у поверхневих шарах води, мають багатокамерну черепашку до 25 см у діаметрі. Камери заповнені газом, що надає тварині плавучості. Молюск, регулюючи об'єм газів у камеpax, може або занурюватися на глибину до 500–700 м, або спливати у поверхневі шари води. Шкіра багатьох головоногих здатна миттєво змінювати забарвлення під впливом нервових імпульсів. Воно буває захисним, під колір навколишнього середовища, або загрозливим, яке контрастує з навколишнім середовищем, у разі нападу інших організмів.

Для захисту у головоногих слугує й чорнильна залоза. Її секрет накопичується в особливому резервуарі, протока якого відкривається у задню кишку. За небезпеки молюски виділяють назовні чорну рідину, яка не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів. У шкірі глибоководних головоногих є також особливі світні органи, за допомогою яких тварини спілкуються між собою, відлякують ворогів чи приваблюють здобич. Головоногі хижаки, що живляться ракоподібними, молюсками, рибою тощо. Рот оточений двома роговими щелепами верхньою та нижньою, що нагадують дзьоб папуги. Крім того, є і тертка. За допомогою цих органів молюски дроблять панцири ракоподібних, черепашки молюсків, подрібнюють їжу. Слина, крім травних соків, може містити ще й отруту, яка швидко паралізує або вбиває здобич.

У головоногих молюсків більшість нервових вузлів розташована в головному відділі та утворює головний мозок складної будови. Ззовні він захищений своєрідним «черепом» із хряща. Очі в більшості головоногих за складністю будови нагадують очі людини. Вони можуть сприймати колір, форму та розміри предметів. Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуттів головоногих визначають і складні форми їхньої поведінки. Розмноження і розвиток. Це роздільностатеві тварини, яким притаманне зовнішнє запліднення та прямий розвиток. Для восьминогів характерне піклування про нащадків. Самка захищає яйця, очищує їх від бруду і нічого не їсть протягом кількох місяців, аж поки не вилупляться молоді особини.

Головоногі мають високорозвинену здатність до регенерації. Вони, зокрема, швидко відновлюють втрачені щупальця. Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема ластоногі і зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу сепію, а також натуральну китайську туш. Черепашки викопних головоногих молюсків використовують як «керівні копалини». У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих утворюється особлива речовина амбра, яку застосовують у парфумерній промисловості для надання стійкості запаху парфумам.

Молюск Наутилус і восьминіг