Туманності При спостереженнях неозброєним оком або у невеликий телескоп (лише темної безмісячної ночі) може побачити на окремих ділянках нічного неба тьмяні світлові плямки. Ці обєкти одержали назву туманностей. Одначе після створення великих телескопів зясувалося, що насправді вигляд туманностей мають обєкти різної фізичної природи. Це і галактики, і зоряні скупчення, і власне туманності як особливі космічні обєкти. Зокрема, такі обєкти як Туманність Андромеди або ж Магеланові хмари – це насправді галактики. А власне туманності є областями підвищеної концентрації міжзоряної речовини – газу й пилу. Вони проявляються або як світлі обєкти, або як темні на тлі ділянок неба з високою концентрацією зірок.

Міжзоряний простір заповнений газом і пилом. Основним компонентом є газ, що складається з атомів та молекул. Пил складає близько 1% маси міжзоряного простору. Розрізняють хмари атомарного нейтрального водню та хмари молекулярного водню. Хмари атомарного нейтрального водню мають температуру близько 70 К (-200°С) і невелику густину (декілька десятків атомів в 1см 3 простору). Більш холодні і густі хмари молекулярного водню зовсім непрозорі для видимого світла. Саме в них і зосереджена більша частина холодного міжзоряного газу та пилу. Величезні згущення пилу та газу, які мають неправильну форму, називаються дифузними туманностями, їхня маса може досягати мас Сонця, густина дуже мала ( частинок в 1 см 3 ), а розміри величезні ( пк). Вони непрозорі для світла далеких зір. У дифузних газопилових туманностях виникають і формуються молоді зорі. Дифузні туманності поділяються на світлі і темні. Значна кількість темних туманностей знаходиться у площині Молочного Шляху, що створює ефект Великого Провалу. Найвідоміші темні дифузні туманності - Вугільний Мішок у сузір'ї Стрільця, Кінська Голова у сузір'ї Оріона (див. фото). Туманність "Кінська голова"

Якщо в туманності або біля неї є яскрава зоря, то газ і пил відбивають та розсіюють її світло. Туманність при цьому виглядає світлою. Якщо поблизу газової туманності знаходиться голуба гаряча зоря, то відбувається іонізація газу ультрафіолетовим випромінюванням,що змушує газ світитися так само, як це відбувається в полярних сяйвах на Землі. Тоді до відбитого пилом світла додається власне випромінювання газів туманності. Колір газових туманностей буває різним (зеленуватий, рожевий та ін.) у залежності від температури, густини та хімічного складу газу. Найвідомішою серед світлих туманностей є велика Туманність Оріона розміром близько 20 світлових pоків, відстань до неї становить 1000 світлових pоків.

Газові туманності бувають правильної форми: волокнисті та планетарні. Вважають, що вони формуються із скинутих зорями оболонок на заключних етапах розвитку. Волокнисті туманності є залишками спалаху наднових зір (напр., Крабоподібна туманність у сузір'ї Тельця – фото справа внизу). Планетарні туманності мають форму кільця, в центрі якого розташована зоря - білий карлик. Вони утворюються з оболонок, скинутих червоними гігантами. Такі туманності поширюються зі швидкостями км/с, через тисяч років після виникнення вони розсіюються у просторі і стають невидимими. Планетарні туманності світяться за рахунок ультрафіолетового випромінювання тих зір, чиїми оболонками вони колись були (напр., Туманність Кільце – фото зліва внизу).

Туманність Кінська Голова

Велика Туманність Оріона

ПИЛ І ТУМАННІСТЬ РАВЛИК

ТУМАННІСТЬ ОРЛА

ТУМАННІСТЬ ОКО КІШКИ