Чорна діра це діра простору- часу, в якій гравітаційне поле настільки сильне, що ніщо, що потрапляє в неї, навіть світло, не може втекти.
Структура чорної діри Вдалині від чорної діри простір-час майже плоске, і там світлові промені поширюються прямолінійно. Промені світла, що проходять ближче до чорної дірки, відхиляються на більш значні кути. Коли світло поширюється через область простору-часу з більшою кривизною, його світова лінія стає все більш викривленою. Ця сфера навколо чорної діри іноді називається «Фотон сферою».
Термін «чорна діра» був запропонований Дж. Уілер в 1967 році.
Випромінювання чорної діри Той факт, що різні частинки випромінюються в різних кількостях, пояснюється різницею їхніх властивостей. Чорні діри малої маси мають велику температуру.
Глобальна теорія чорних дір Чорні діри усюди! 1. Всесвіт подібний до чорної діри. Він почався з сингулярності і має горизонт. 2. Важкі елементи Сонячної системи утворилися в результаті спалаху наднової, яка, можливо, перетворилася на чорну діру.
3. Чорні діри допомагають розвитку сучасної науки. Вони використовуються для опису кінцевих стадій еволюції зір і стимулюють інтерес суспільства до сучасної теоретичної фізики. Сучасні спостереження чорних дір є актуальною галуззю астрофізики. 4. Під час Великого Вибуху, можливо, утворилися первинні мікроскопічні чорні діри, які можуть допомогти для розвитку квантової гравітації, а отже і всієї фізики і науки.
Гравітаційні викривлення, спричинені чорною дірою перед Великою Магеллановою Хмарою (художнє зображення)
Очікується, що чорні діри зоряних мас утворюються, коли у зорі масою більше 10 мас Сонця закінчується паливо. Це призводить до скидання зовнішніх шарів газу при вибуху наднової. Ядро зорі колапсує і стає надгустим, так що навіть атомні ядра стискаються разом.
Густина енергії у ядрі при цьому прямує до нескінченності. Після того, як чорна діра утворилася, вона може продовжувати рости, абсорбуючи масу зі свого оточення. Абсорбуючи інші зорі та зливаючись з іншими чорними дірами, можуть утворитися надмасивні чорні діри з масами порядку мільйонів мас Сонця.
Загальноприйнято, що надмасивні чорні діри існують в центрах більшості галактик. Зокрема, є беззаперечний доказ існування чорної діри масою більше 4 мільйонів мас Сонця у центрі нашої Галактики.
Незважаючи на невидимість структури, присутність чорної діри може бути виявлена через її взаємодію з іншою матерією, світлом або іншим електромагнітним випромінюванням. Із зоряних рухів може бути обчислена маса та положення невидимого компонента.
Було відкрито близько шести подвійних зоряних систем, в яких одна з зір невидима, але має існувати, тому що вона змушує своєю гравітаційною силою іншу, видиму зорю обертатися навколо їх спільного центру мас.
Будь-яка чорна діра здається настільки дивним об'єктом, що навіть уяви бракує нам, коли ми намагаємося подумки зазирнути в її надра, адже вона ні на що не схожа - ні на зірки, ні на комети.