Видимий рух планет. Конфігурації та умови видимості планет Виконали: Новакова Олена та Сардаковська Тетяни

Планети поділяються на дві групи: нижні (внутрішні, ближчі до Сонця, ніж Земля) – Меркурій і Венера и верхні – Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун (більш віддалені від Сонця, ніж Земля) Нижні планети Верхні планети Земля

Оскільки при спостереженнях із Землі на рух планет навколо Сонця накладається ще і рух Землі по своїй орбіті, планети переміщаються по небосхилу то зі сходу на захід (прямий рух), то із заходу на схід (зворотній рух).

Петлеподібний рух є наслідком різних швидкостей руху планет

Характер видимого руху планети залежить від того, до якої групи вона належить. Розміри петлі тим менші, чим більша відстань між планетою і Землею. Планети описують петлі, а не просто рухаються взад- вперед по одній лінії виключно через те, що площини їх орбіт не співпадають з площиною екліптики.

Деякі взаємні розміщення Землі, планети і Сонця називають конфігураціями планети. Для внутрішніх планет їх чотири. 90 о Земля Орбіта нижньої планети (Венера) Орбіта Землі Західна елонгація Східна елонгація Нижнє сполучення Верхнє сполучення

Поблизу сполучень внутрішню планету спостерігати надзвичайно важко – вона візуально знаходиться поряд з Сонцем, а тому губиться у його променях. В цей час її видно як вузький серпик (аналогічний місячному). Фото Венери поблизу сполучення В момент нижніх сполучень можна спостерігати доволі рідкісне явище – проходження планети по диску Сонця (транзит планети). Воно може тривати кілька годин і є досить цікавим для астрономів. В момент верхніх сполучень планета ховається за диском Сонця. Проходження Венери по сонячному диску

Кутова відстань Венери від Сонця менша, ніж кутові відстані Місяця і Юпітера. Місяць, Юпітер і Венера у вечірньому Парижі. Кутове віддалення планети від Сонця називається елонгацією. Найбільша елонгація Меркурія - 28°, а Венери - 48°. При східній елонгації внутрішню планета видно на заході, в променях вечірньої зорі, невдовзі після заходу Сонця.

При західній елонгації внутрішню планету видно на сході над горизонтом, у променях вранішньої зорі, незадовго до сходу Сонця. Моменти західної та східної елонгації – найкращий час для спостереження внутрішніх планет. Венера і Сатурн

Юпітер і Венера на світанку

Конфігурацій зовнішніх планет теж чотири. Земля Орбіта верхньої планети (Марс) Орбіта Землі Західна квадратура Східна квадратура Сполучення Протистояння

Під час протистоянь умови для спостереження зовнішніх планет із Землі найкращі: по-перше, планети в цей час перебувають на найближчій відстані до Землі, по-друге, зовнішня планета у цей час перебуває з протилежного боку, ніж Сонце, тому її зручно спостерігати цілу ніч, по-третє, із Землі в цей час ми спостерігаємо освітлену Сонцем півкулю планети. Варто також врахувати, що не всі протистояння однакові. Оскільки орбіти планет не кругові, а еліптичні, то в момент протистоянь планета і Земля можуть бути то ближче, то далі одна від одної. Протистояння, під час яких відстань між планетою і Землею мінімальна, називають великими протистояннями. Наприклад, великі протистояння Марсу повторюються кожні років, тоді як звичайні – кожні 2 роки.

Зовнішні планети можуть перебувати на довільній кутовій відстані від Сонця Юпітер і Сатурн поблизу розсіяного зоряного скупчення Плеяди в сузірї Тельця