Презентація учня 11 класу УНВК ЗОШ І – ІІІ СТ. 7 колегіум Демченка Ігоря

план 1. астрофізика; 2. чорне тіло; 3. астрономічні спостереження неозброєним оком; 4. телескопи; 5. електронні прилади для реєстрації випромінювання космічних світил; 6. вивчення Всесвіту за допомогою космічних апаратів; 7. календар; 8. СОНЯЧНИЙ ЮЛІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР; 9. Григоріанський календар.

астрофізика Астрофізика (від грец. αστρον - "Світило" і φύσις - "Природа") - наука на стику астрономії та фізики, що вивчає фізичні процеси в астрономічних об'єктах, таких, як зірки, галактики і т. д. Але є і різниця - фізики можуть перевірити розрахунки за допомогою відповідних експериментів, а астрономи вивчають космічні обєкти за їхнім випромінюванням. 2. Астрофізика вивчає будову космічних тіл, фізичні умови на поверхні й всередині тіл, хімічний склад та джерела енергії.

Астрономічні спосереження неозброєним оком Роздільна здатність ока людини - це спроможність розрізняти обєкти певних кутових розмірів, не перевищує 1 мінуту дуги. Чутливість ока визначається порогом сприйняття окремих квантів світла. Чутливість найбільша в жовто- зеленій частині спектра. Ми можемо реагувати на 7-10 квантів, які потрапляють на сітківку за 0,2-0,3 с.

Телескопи В 1609 році Галілео Галілей вперше поглянув на небо у власний телескоп. Галузь астрономії, яка вивчає Всесвіт у видимому світлі, називається оптичною. З радіохвиль, інфрачервоного, видимого, ультрафіолетового, рентгенівського та гамма-випромінювання крізь товщу атмосфери до Землі доходить видиме світло з довжиною хвиль від 390 до 760 нм, радіохвилі та інфрачервоні промені. Важливу інформацію про події за межами Землі доносять до нас потоки космічних променів і нейтрино. Космічні промені в основному складаються з протонів. Нейтрино - це частинка, яка має неймовірну проникну здатність, бо майже не взаємодіє з речовиною, і здатна проходити крізь тверде тіло навіть легше, ніж світло крізь скло.

Телескоп має три призначення: збирати випромінювання на приймальний пристрій; будувати зображення обєкта чи певної ділянки неба; збільшувати кут зору, під яким спостерігаються небесні тіла. Оптичні телескопи складаються з: обєктива, тубуса, монтування і окуляра. Першими були збудовані лінзові телескопи- рефрактори (на заломленні світла). Пізніше астрофізики почали користуватись дзеркальними телескопами-рефлекторами. Перший такий телескоп з діаметром дзеркала з бронзи 2,5 см побудував І.Ньютон. Дуже зручними в користуванні стали алюмінійовані телескопи системи Кассегрена. На заміну системі Кассегрена прийшла телескопічна система Річі-Кретьєна.

електронні прилади для реєстрації випромінювання космічних світил Такі прилади значно збільшують роздільну здатність і чутливість телескопів. До них належать фотопомножувачі та електронно- оптичні перетворювачі, дія яких грунтується на явищі зовнішнього фотоефекту. Наприкінці ХХ ст. для отримання зображення почали застосовувати прилади зарядового звязку (ПЗЗ), в яких використовується явище внутрішнього фотоефекту. Для реєстрації електромагнітного випромінювання в радіодіапазоні створені радіотелескопи, які приймають радіохвилі за допомогою антен. Вони бувають: рефлекторні і радіогратки.

Із початком нової ери настає новий етап вивчення Всесвіту за допомогою ШСЗ та АМС. У 1990 р. у США був створений унікальний космічний телескоп Габбла з діаметром дзеркала 2,4 м. У наш час у космосі функціонує багато обсерваторій, які реєструють та аналізують випромінювання всіх діапазонів – від радіохвиль до гамма-випромінювання.

календар Календар – це система лічби тривалих проміжків часу з поділом їх на коротші періоди – роки, місяці, тижні, дні. Слово «календар» походить від латинського «саlео» – проголошую і «саlendarium» – боргова книга. Перше нагадує про те, що в Давньому Римі ( як і в багатьох інших місцях світу) початок кожного місяця (і року) урочисто проголошувано жерцями. Друге - що першого числа місяця (особливо – року!) там було прийнято зплачувати борги й відсотки з них. У сучасному календарі усіх європейських країн за основу береться 1 тропічний рік (365 днів 5 годин 48 хвилин 46 с) – період обертання Землі навколо Сонця відносно очки весняного рівнодення

Перша спроба реформувати древній єгипетський календар була зроблена ще задовго до Юлія Цезаря Птолемеєм III Евергетом, який у своєму відомому «Канопському декреті» (238 року до н. е.) вперше ввів поняття високосного року, вирівнюючи тим самим помилку в 1 добу, що набігає за 4 роки. Таким чином, кожен четвертий рік став дорівнювати 366 добам. Реформа ця не мала успіху, занадто сильними були древні традиції. Тільки в епоху Римського панування Великий рік Сотіса перестав існувати як реальна календарно-астрономічна міра. Гай Юлій Цезар з допомогою відомого александрійського астронома Созигена замінив римсь кий календар реформованим єгипетським календарем. У 46 році до н. е. Рим з усіма володіннями перейшов на новий календарний відлік, який отримав з тих пір назву юліанського літочислення. Саме цей календар ввійшов в основу історії християнської культури.

Григоріанський календар Григоріа́нський календа́р календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII, і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт. Григоріанський календар було розроблено на заміну юліанського. Календар ділить час на календарні роки тривалістю 365 або 366 днів. Роки тривалістю 365 днів називають звичайними, а роки тривалістю 366 днів високосними. Середня тривалість року в григоріанському календарі становить 365 днів 5 годин 49 хвилин і 12 секунд.

Список використаної літератури Інтернет odi_i_zasobi_astronomichnikh_doslidzh en/ , /astrologija/kalendari/ ; odi_i_zasobi_astronomichnikh_doslidzh en/ /astrologija/kalendari/ Підручник 11 класу Астрономія.