Мило. Його склад, мийна дія. Синтетичні мийні засоби

Історія мила Мило було відоме людині ще до нової ери. Учені не мають інформації про те, коли почали виготовляти мило в арабських країнах і Китаї. Найбільш ранню письмову згадку про мило в європейських країнах знаходимо в римського письменника й ученого Плінія Старшого (23-79 рр. н. е.). У трактаті «Природнича історія» (у 37 томах), що, по суті, був енциклопедією природничо-наукових знань античності, Пліній писав про способи приготування мила шляхом омилення жирів.

Виробництво мила Тваринні жири давня й досить цінна сировина миловарної промисловості. Вони містять до 40 % (насичених) жирних кислот. Штучні, тобто синтетичні, жирні кислоти одержують з парафіну нафти шляхом каталітичного окиснення киснем повітря. У спрощеній формі реакцію можна описати таким рівнянням:

У господарське мило синтетичні кислоти вводять у кількості %. Для виробництва мила також застосовують нафтенові кислоти, що виділяють у процесі очищення нафтопродуктів (бензину, гасу та ін.); У виробництві мила давно використовують каніфоль, яку одержують у процесі переробки живиці хвойних дерев. Каніфоль складається із суміші смоляних кислот, що містять у ланцюзі близько двадцяти атомів Карбону. До рецептури господарського мила зазвичай додають % каніфолі від маси жирних кислот, а до рецептури туалетних мил не більш ніж 10 %. Уведення каніфолі у великих кількостях робить мило мяким і липким.

Процес виробництва мила складається з хімічної та механічної стадій. На першій стадії (варіння мила) одержують водний розчин солей Натрію (рідше Калію) жирних кислот або їхніх замінників (нафтенових, смоляних). На другій стадії здійснюють механічну обробку цих солей охолодження, сушіння, змішування з різними добавками, обробку й пакування. Якщо мило виготовляють із тваринних або рослинних жирів, то з розчину після відокремлення ядра виділяють гліцерин, що утворюється в результаті омилення.

Для одержання особливо чистого і світлого мила його очищують (шліфують): знову переводять у розчин, кипятять з гарячою водою й удруге висалюють. У результаті шліфування мило набуває більшої однорідності, низької вязкості й належної пластичності. Для виготовлення туалетного мила в очищеному ядровому милі знижують уміст води від 30 до 12 %. Потім у нього додають парфумерні віддушки, підбілювач типу TiО2, барвники та ін. Гарні сорти туалетного мила містять до 50 % мила, одержаного з імпортної кокосової або пальмової олії. Кокосова олія добре розчиняється в холодній воді й характеризується високим піноутворенням. Іноді туалетне мило містить до 10 % вільних жирних кислот. Найдорожче туалетне мило цілком виготовляють із кокосової олії.

Синтетичні мийні засоби Наразі хімічна промисловість виробляє чималу кількість різних синтетичних мийних засобів (пральних порошків). Найбільше практичне значення мають сполуки, що містять насичений вуглеводневий ланцюг з атомів Карбону, так чи інакше звязаний із сульфатною або сульфонатною групою, наприклад:

Виробництво синтетичних мийних засобів базується на дешевій сировинній базі, точніше на продуктах переробки нафти й газу. Вони зазвичай не утворюють малорозчинних у воді солей Кальцію й Магнію. Отже, багато які із синтетичних мийних засобів однаково добре миють як у мякій, так і у твердій воді. Деякі засоби придатні для прання навіть у морській воді. Синтетичні мийні засоби діють не лише в гарячій воді, як це відбувається з господарським милом, але й у воді з порівняно низькими температурами, що важливо для прання тканин зі штучних волокон. Зрештою, концентрація синтетичних мийних речовин навіть у мякій воді може бути набагато меншою, ніж концентрація мила, одержаного з жирів. Синтетичні мийні засоби зазвичай є досить складною композицією, оскільки до їхнього складу входять різні добавки: оптичні підбілювачі, хімічні підбілювачі, ферменти, піноутворювачі, помякшувачі.

Дослід 1 (Вода з-під крану): 1 стаканчик- з милом; 2- з пральним порошком(Гала); 3- засіб для миття посуду(Фейрі); 4- шампунь Висновок: піна утворилася у всіх стаканчиках, найменше у першому, найбільше у третьому.

Дослід 2 (Кипячена вода): Змішуємо все у такій же послідовності, як і в досліді 1 Висновок: склад піниться краще, найбільша піна у третьому стаканчику

Дослід 3 (Солона вода): Висновок: склад майже не вспінюється

Дослід 4 (Вода із содою): Висновок: Внаслідок змішування піни утворилось дуже мало. Найбільше її у зразках 3 і 4.

Дякуємо за увагу!!!