Роль хімічних знань у пізнанні природи важко переоцінити. Сучасна хімія представлена безліччю різних напрямів розвитку знань пре природу, речовини й способи їх перетворення. Однак вона не є простою сумою знань про речовини, накопиченою завдяки копіткій праці багатьох поколінь науковців-хіміків. Сучасна хімія - високовпорядкована система знань, що стрімко й цілеспрямовано розвивається у взаємодії із системами знань інших наук.

Вагомий внесок зробили хіміки в розвиток високих технологій - генної інженерії, нанохімії, фемтохіміі, яка вивчає процеси, що відбуваються за час, зрівняний з періодом коливання атомів. Ці здобутки є водночас і продуктом пізнання природи за допомогою хімії, й засобом подальшого поступу в цьому напрямі.

Розвитку творчого потенціалу та інтуїції, які необхідні для розв'язання наукових завдань, сприяє прилучення до мистецтва - живопису, музики літератури тощо. Підтвердженням цього є численні приклади з життя видатних хіміків, фізиків, математиків, біологів, які захоплювалися літературою та мистецтвом настільки, що хобі перетворювалось на другу професію. М. В. Ломоносов, відомий вам насамперед як один з відкривачів закону збереження маси та енергії, виявив себе як талановитий поет і художник-мозаїст. О.П. Бородін, автор опери «Князь Ігор» тривалий час очолював кафедру хімії у Військово-медичній академії й зробив вагомий внесок у розвиток хімічного синтезу.

Наслідуючи Менделєєва, сучасні хіміки власним прикладом доводять: фанатично віддані хімії науковці водночас вирізняються широтою своїх поглядів і відкритим ставленням до навколишніх подій. Пояснення просте: усе наше сучасне матеріальне оточення - продукція промислового хімічного синтезу. Однак не синтезом єдиним... Порятунок людства від глобальних криз сьогодення й запобігання їм у майбутньому - у розвитку високої духовності. Мистецтво підносить будь-яку людину, сприяє зростанню творчих сил науковців (і не лише їх) у професійній діяльності. Троянди й виноград для справжнього природодослідника - не лише сировина для видобутку запашної олії та глюкози, а насамперед джерело натхнення на тернистій стежині наукового пошуку.