«Нафта-рідке паливо» Презентація на тему:

План Загальна характеристика; Походження назви; Історія; Походження нафти; Геологія; Продуценти; Нафта в Україні; Фізичні властивості; Технологічні властивості; Застосування; Використана література; Автори.

На́фта (від грец. ναφθα; латини: oleum (олія)), також земляна́ олі́я, теку́чка або кип'я́чка горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу маслянисту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто- зелене і чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта.Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна.

Елементний склад, %: вуглець 80-88, водень 11-14,5, сірка 0,01-5, кисень 0,05-0,7, азот 0,01-0,6. Густина 760–990 кг/м³ Теплота згоряння 43,7-46,2 МДж/кг. Найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировина для синтетичних матеріалів тощо.

Походження назви Слово нафта скоріш за все має перське походження (naft). В українську мову воно потрапило через грецьку (naphta), в російську через турецьку (neft). У походженні перського значення naft вирізняють дві версії: за однією – воно означає вологий(тобто нафта – це якась вологість, рідина), за іншою – походить від аккадського дієслова вивергнути (тобто, це щось вивергнуте землею).

Історія Нафту почали добувати на березі Євфрату за 6-4 тис. років до нашої ери. Застосовувалася вона і як ліки. Стародавні єгиптяни використовували асфальт (окиснену нафту) для бальзамування. Нафтові бітуми використовувалися для приготування будівельних розчинів. Нафта входила до складу «грецького вогню ».

Походження нафти Проблема походження нафти і формування її родовищ має велике практичне значення, тому що її вирішення дозволить обґрунтовано підходити до пошуку і розвідки нафтових родовищ і оцінювання їх запасів, однак і зараз серед геологів і хіміків є прихильники як гіпотез неорганічного, так і гіпотез органічного походження нафти. Походження нафти і газу одне з найскладніших і дискусійних питань в геології. Ця проблема виникла ще у XVI ст. і продовжує залишаться дискусійною дотепер.

Нафтова геологія Площа нафтоносності площа поширення продуктивних нафтонасичених колекторів у межах загальної площі покладу. Поклад нафти і газу природне локальне одиничне скупчення нафти і газу в одному або декількох сполучених між собою пластах-колекторах. Межу між суміжними покладами (в одному і тому ж пласті чи резервуарі) проводять по зміні фазового стану і фізико-хімічних властивостей вуглеводнів. Поклад є частиною родовища. Він є елементом нафтогазогеологічного районування територій.

Країни-продуценти нафти Більша частина нафтових родовищ розсереджена по семи регіонах світу і приурочена до внутрішньоматерикових депресій та окраїн материків: 1) Перська затока Північна Африка; 2) Мексиканська затока Карибське море (включаючи прибережні райони Мексики, США, Колумбії, Венесуели і о. Тринідад); 3) острови Малайського архіпелагу і Нова Гвінея; 4) Західний Сибір; 5) Північна Аляска; 6) Північне море (головним чином норвезький і британський сектори); 7) о. Сахалін з прилеглими ділянками шельфу.

Нафта в Україні На території України поклади нафти є у Передкарпатті, у Дніпровсько- Донецькій областях та на шельфі Чорного і Азовського морів і (за деякими даними тут найбільші 3 трильйони умовних одиниць газу й нафти, частка нафти %). Станом на кінець ХХ ст. початкові потенційні ресурси нафти України оцінювалися в 1,33 млрд т, а газового конденсату 376,2 млн т. Державним балансом враховано понад 130 родовищ нафти і понад 151 газового конденсату. Розвіданість початкових потенційних ресурсів нафти становить 33,0%, газового конденсату 37,0%, а ступінь виробленості відповідно 21,6% та 15,9%. Україна лише на 10-12% забезпечена нафтою власного виробництва. Панорама м. Борислава. Нафтові вежі. Поштова листівка 1920-ті рр.

Загальна характеристика нафт і нафтових фракцій вуглеводнів Нафти є природними маслянистими горючими рідинами з своєрідним запахом і густиною частіше за все менше 103 кг/м³ Вони мають різну консистенцію від легколетких до густих, малорухливих. Колір нафт у більшості випадків бурий і темно-коричневий (до чорного), рідше жовтий і зеленуватий і, зовсім рідко, зустрічається майже безбарвна, так звана «біла нафта». Хоча нафти різних родовищ значно відрізняються за хімічним складом і властивостями, проте елементний склад їх коливається в досить вузьких межах.

Головне місце в груповому хімічному складі нафт належить вуглеводням метановим, нафтеновим і ароматичним. Ця обставина використана при побудові хімічної класифікації нафт, основи якої розроблені в ГрозНДІ (Грозненський НДІ). За переважанням (більше 75% по масі) якого-небудь одного з класів вуглеводнів розрізняють, по-перше, 3 основні класи нафт, а саме: 1) метанові (М), 2) нафтенові (Н), 3) ароматичні (А).

Фізичні властивості Середня молекулярна маса - 220–300 г/моль (рідко 450–470); Густина - 0,65-1,05 (звичайно 0,82-0,95 г/см³); Температура початку кипіння рідких вуглеводнів (звичайно >28 °C, рідше > 100 °C для важких нафт); Т-ра застигання від 60 до + 30 °C; В'язкість від 2 до 266 мм²/с для різних нафт; діелектрична проникність 2,0-2,5; електрична провідність від до 0, Ом 1 см 1.

Технологічні властивості Нафта легкозаймиста рідина, температура спалаху від 35 до +120 °C (залежить від фракційного складу і вмісту в ній розчинених газів). Питома теплота згоряння (нижча) 43,7-46,2 МДж/кг. Нафта розчинна в органічних розчинниках, у звичайних умовах не розчинна у воді, але може утворювати з нею стійкі емульсії. У технології для відділення від нафти води і розчинених у ній солей проводять зневоднення і знесолювання.

Світовий видобуток нафти, 2003 КраїнаВидобуток, млн тоннЧастка світового ринку (%) Саудівська Аравія47012,7% Росія41911,3% США3489,4% Іран1945,2% Мексика1895,1% Китай1654,4% Норвегія1514,1% Венесуела1494% Канада1383,7 Об'єднані Арабські Емірати 1203,2 Загальна частка світового ринку ,9% Світовий видобуток нафти %

Застосування Нафта найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировина для синтетичних матеріалів тощо. Нафта займає провідне місце в світовому паливно-енергетичному господарстві. Її частка в загальному споживанні енергоресурсів безперервно зростає: 3% в 1900 р., 5% перед Першою світовою війною 1914– 1918 рр., 17,5% напередодні Другої світової війни 1939– 1945 рр., 24% у 1950 р., 41,5% у 1972 р., 48% в 2004 р. У перспективі ця частка буде меншати внаслідок зростання застосування атомної і інших видів енергії, а також збільшення вартості видобутку.

Література Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк: Донбас, ISBN В. І. Саранчук, М. О. Ільяшов, В. В. Ошовський, В. С. Білецький. Хімія і фізика горючих копалин. Донецьк: Східний видавничий дім, с ISBN

Презентацію підготували: Млокова Ірина Синиця Ілона