Видатні хіміки Росії Виконали учениці 33-ї групи Українського гуманітарного ліцею КНУ імені Тараса Шевченка Клименко Катерина Кривошей Маргарита Кулішова Інна Мудрієвська Анастасія

Менделєєв Дмитро Іванович ( рр.)

У 1854–1856 роках Дмитро Менделєєв досліджував явища ізоморфізму У 1859 р. він сконструював пікнометр У 1860 р. він відкрив «температуру абсолютного кипіння рідин», або критичну температуру. У 1869 р. Менделєєв відкрив періодичний закон хімічних елементів і до 1871 році написав класичну працю "Основи хімії". У 1865–1887 р. Менделєєв створив гідратну теорію розчинів, розвинув ідеї про існування сполук змінного складу. У 1874 р. знайшов загальне рівняння стану ідеального газу, що включає частковість залежність стану газу від температури, виявлену у 1834 році фізиком Клапейроном (рівняння Клапейрона-Менделєєва). У 1880 р. він висунув ідею підземної газифікації вугілля. Менделєєв займався питаннями хімізації сільського господарства, пропагував використання мінеральних добрив, зрошення посушливих земель Спільно з Чельцовим у 1890–1892 р.р. брав участь у розробці бездимного пороху. Менделєєв є автором низки робіт з метрології: він створив точну теорію ваг, розробив найкращі конструкції коромисла і аретира

Марковніков Володимир Васильович ( рр.)

Володимир Васильович Марковніков Біографічні дані: Закінчив у 1860 році Казанський університет; з 1862 року читав там же лекції (з 1869 року професор). У 1865 він захистив магістерську дисертацію "Про ізомерії органічних сполук", у якій вперше показав існування ізомерії серед насичених (жирних) кислот. Йому вперше вдалося синтезувати ізомасляну кислоту (разом з Емілем Ерленмейером). Взимку 1867 Марковніков брав участь у I з'їзді російських природодослідників і лікарів. Він був одним із організаторів Російського хімічного суспільства (1868).

У докторській дисертації "Матеріали з питання про взаємний вплив атомів у хімічних сполуках" (1869) на основі поглядів Бутлерова Марковніков встановив ряд закономірностей, що стосуються реакцій заміщення, приєднання і розщеплення (зокрема, правило Марковнікова). З 1873 року - професор Московського університету, став автором досліджень у сфері теорії хімічної будови нафти. З 1880 Марковников почав досліджувати кавказькі нафти.. Він відкрив і вивчив вуглеводні нового класу, названі ним нафтенами, виділив з нафти ароматичні вуглеводні і виявив їх здатність давати з вуглеводнями інших класів Азеотропні суміші. У 1900 році за заслуги у вивчення нафти Марковників був нагороджений золотою медаллю на Паризькому нафтовому конгресі У 1901 з ініціативи Марковникова було видано «Ломоносовский сборник», присвячений історії хімії у Росії.

Відкриття і досягнення: 1869р. - Сформулював правила про направлення течії реакцій приєднання, відщеплення і заміщення, а також ізомеризації в залежності від хімічної будови речовини, які зараз відомі як правило Марковнікова. 1879р. - Спільно з Г. О. Крестовніковим вперше здійснив синтез циклобутандікарбонової кислоти Відкрив новий клас органічних сполук - нафтени Вперше отримав суберон (гептаметиленкетон) C 8 H 14 O 4 = C 7 H 12 O + CO 2 + H 2 O

Ломоносов Михайло Васильович ( рр.)

Виклав ( р.р.) Основи свого корпускулярного (атомно-молекулярного) вчення, що отримав розвиток лише через сторіччя Висунув ( р.р. ) кінетичну теорію теплоти У дисертації «Про дії хімічних розчинників взагалі» (1744) Ломоносов дійшов висновку у тому, що розчинення металів в кислоті здійснюється з допомогою тиску повітря. Відкрив закон про збереження матерії, точніше - ваги і руху У роботі "Про ставлення кількості матерії і ваги" (1758) і в "Роздумах про твердість і рідини тіл" (1760) відкритий Ломоносовим "загальний природний закон" отримав повне обгрунтування Став родоначальником нової науки - фізичної хімії. Ломоносов досліджував явища кристалізації з розчинів, залежність розчинності від температури та інші явища.

Данілевський Олександр Якович ( рр.)

Лебедєв Сергій Васильович ( рр.)

Біографічні дані: Народився в 1874 році в сім'ї священика на околиці міста Любліна року майбутній приїжджає в Санкт-Петербург для вступу до Петербурзького університету. Під керівництвом професора Фаворського виконав дипломну роботу "Дослідження тріхлорметіл-о-метоксіфенілкарбінола" ( рр). У 1899 році за участь у студентських заворушеннях Лебедєв був заарештований і майже на рік висланий із міста. З 1908 року С.В. Лебедєв почав систематичні дослідження в області полімеризації ненасичених вуглеводнів, що містять у своїй структурі два подвійні зв'язки.

В 1926 році Вища рада народного господарства СРСР оголосила міжнародний конкурс на розробку промислового отримання синтетичного каучуку; кращим був визнаний розроблений Лебедєвим процес - отримання натрій-бутадієнового каучуку з етилового спирту. Вихідною речовиною для одержання штучного каучуку за способом С. В. Лебедєва служить ненасичений вуглеводень з двома подвійними зв'язками бутадієн (дивініл) CH 2 =CHCH=CH 2. У 1931 році Лебедєв "за особливо видатні заслуги по вирішенню проблеми отримання синтетичного каучуку" був нагороджений орденом Леніна. У різні роки академік Лебедєв працював у Військово- медичній академії, Ленінградському технологічному інституті, Ленінградському державному університеті,, був професором Жіночого педагогічного інституту.

Семенов Микола Миколайович ( рр.)

Перші роботи Семенова присвячені іонізації атомів і молекул, процесам конденсації і абсорбції, електриці і електротехніці. У 1921 Семенов (спільно з П. Л. Капіцею) запропонував схему досліду з дії магнітного поля на пучок магнітних частинок (відомий як дослід Штерна Герлаха). З 1926 інтереси ученого зосередилися на кінетиці газофазних реакцій, процесах горіння і вибуху. У 1928 Семенов сформулював теорію т.зв. ланцюгових хімічних реакцій. Семенов був єдиним російським хіміком, що отримав Нобелівську премію. У 1963 учений відкрив ланцюгові реакції з енергетичним розгалуженням. У 1928 Семенов сформулював критичні умови теплового вибуху, під його керівництвом були виконані дослідження із застосування теорії горіння до практичних проблем вибухових процесів.

Зінін Микола Миколайович ( рр.)

Перший президент Російської фізико-хімічної спілки (1868–1877). Зінін вперше отримав бензоїн року відкрив реакцію відновлення ароматичних нітропохідних (Реакція Зініна) р. він відкрив перегруповування гидразобензолу під дією кислот «бензидинове перегруповування». 1854–1855 Зінін описав відкриті їм уреїди (похідні сечовини), синтезував «летюче гірчичне масло». Досліджував похідні радикалу алліла, синтезував алліловий спирт. У 1861 Зінін повідомив про наявність водню в органічних сполуках. У 1863 Зінін описав нітробензіл, в 1864 дію соляної кислоти на азобензід, в 1866 дію їдкого калію на бензоїн за відсутності повітря; отримав лепіден (тетрафенілфуран). Зінін розробив найпрогресивніший метод синтезу нітрогліцерину.

Бутлеров Олександр Михайлович ( рр.)

Дякуємо за увагу!