Сто років самотності ( ісп. Cien años de soledad) роман нобелівського лауреата, колумбійського письмен - ника Ґабрієля Ґарсія Маркеса, вперше опублікований іспанською 1967 року ( Буенос - Айрес : Sudamericana), англійський переклад Ґрегорі Рабасса було видано 1970 року ( Нью - Йорк ).

Ця книга вважається шедевром Ґабрієля Ґарсія Маркеса, метафоричним описом історії Колумбії або Латинської Америки.

Роман « Сто років самотності » був написаний Маркесом протягом 18 місяців, між 1965 і 1966 роками в Мехіко. Оригінальна ідея цього твору з ' явилася в 1952 році, коли автор відвідав своє рідне село Аракатака в компанії матері. У його оповіданні « День після суботи », опублікованому в 1954 році, перший раз з ' являється Макондо. Свій новий роман Маркес планував назвати « Дім », але в підсумку передумав, щоб уникнути аналогій з романом « Великий будинок », опублікованому в 1954 році його другом Альваро Самудіо.

Як і багато інших творів Ґабрієля Ґарсія Маркеса, Сто років самотності належить до напрямку магічного реалізму. Номер 17 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік.

Самотність ( Протягом роману всім його героям призначено долею страждати від самотності, яке є вродженим « пороком » сім ' ї Буендіа ) Реальність і вигадка Інцест ( Відносини між родичами позначаються в книзі через міф про народження дитини зі свинячим хвостиком ) Самогубство, любов, ненависть, зрада, свобода, страждання, тяга до забороненого - другорядні теми.

« Сто років самотності » - одне з найбільш читаних і перекладаючих творів іспанською мовою. Відзначено як друге за важливістю твір на іспанському після « Дон Кіхота » Сервантеса на IV Міжнародному конгресі іспанської мови, який проводився в Картахені, Колумбія, в березні 2007 року.