Підготувала учениця 11 Б класу Кандибка Ольга Нафта, сланцевий газ, екологія середовища

На́фта горюча корисна копалина, складна суміш вуглеводнів різних класів з невеликою кількістю органічних кисневих, сірчистих і азотних сполук, що являє собою густу маслянисту рідину. Забарвлення в неї червоно-коричневе, буває жовто-зелене і чорне, іноді зустрічається безбарвна нафта.Нафта має характерний запах, легша за воду, у воді нерозчинна.корисна копалинасумішвуглеводніврідину Елементний склад, %: вуглець 80-88, водень ,5, сірка 0,01-5, кисень 0,05-0,7, азот 0,01-0,6.вуглецьводеньсіркакисеньазот ГустинаГустина 760–990 кг/м³ Теплота згоряння 43,7-46,2 МДж/кг. Найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировина для синтетичних матеріалів тощо.паливамастилсировина

Нафтовидобування - технологічний процес видобування нафти і супутних нафтових газів із земних надр, збирання цих продуктів і попереднє очищення їх від води та твердих домішок. технологічний процес нафти Основні способи нафтовидобування : фонтанний ( з використанням природного фонтанування нафти ), компресорний і глибинонасосний. Промисловий видобуток нафти в Україні ( в Галичині ) розпочався з 1853 р., а першу нафту механізованим способом ( із свердловини ) одержано 1861 р. у м. Бориславі на Прикарпатті. Україні Галичині Бориславі

Усі процеси переробки нафти пов ' язані з нагріванням чи охолодженням, що вимагає всебічного вивчення теплових властивостей нафти і нафтопродуктів. Чим легша нафта чи її фракція, тим більше значення її коефіцієнта теплового розширення. Питома теплоємність нафт при температурах від 0 до 50 °C коливається у вузьких межах від 1,7 до 2,1 Дж / кг. Найчастіше з підвищенням густини нафти вона зменшується. Теплоємність окремих відгонів однієї і тієї ж нафти зменшується в міру підвищення густини, молекулярної маси фракцій і залежить від хімічного складу нафтопродукту і температури. Для нафт і нафтопродуктів, як для складних сумішей, немає однієї точки затвердіння чи точки плавлення, а характерна наявність температурних інтервалів затвердіння і плавлення. Рідка нафта звичайно застигає при температурі близько 20 °C, але іноді і при +10 °C, що залежить від вмісту в ній твердих парафінів. Найнижчу температуру затвердіння ( до 80 °C) мають бензини.

Більша частина нафтових родовищ розсереджена по семи регіонах світу і приурочена до внутрішньоматерикових депресій та окраїн материків : 1) Перська затока Північна Африка ; 2) Мексиканська затока Карибське море ( включаючи прибережні райони Мексики, США, Колумбії, Венесуели і о. Тринідад ); 3) острови Малайського архіпелагу і Нова Гвінея ; 4) Західний Сибір ; 5) Північна Аляска ; 6) Північне море ( головним чином норвезький і британський сектори ); 7) о. Сахалін з прилеглими ділянками шельфу. Світові запаси нафти складають понад 137,5 млрд т (1998). 3 них 74% припадає на Азію, у тому числі Близький Схід ( понад 66%). Найбільшими запасами нафти володіють ( у порядку зменшення ): Саудівська Аравія, Росія, Ірак, ОАЕ, Кувейт, Іран, Венесуела, Мексика, Лівія, Китай, США, Нігерія, Азербайджан, Казахстан, Туркменістан, Норвегія.

На території України поклади нафти є у Передкарпатті, у Дніпровсько - Донецькій областях та на шельфі Чорного і Азовського морів і ( за деякими даними тут найбільші 3 трильйони умовних одиниць газу й нафти, частка нафти 25-30%). Станом на кінець ХХ ст. початкові потенційні ресурси нафти України оцінювалися в 1,33 млрд т, а газового конденсату 376,2 млн т. Державним балансом враховано понад 130 родовищ нафти і понад 151 газовогоконденсату. Розвіданість початкових потенційних ресурсів нафти становить 33,0%, газового конденсату 37,0%, а ступінь виробленості відповідно 21,6% та 15,9%. України Передкарпатті Дніпровсько - Донецькій шельфі Чорного Азовського ХХконденсату Україна лише на 10-12% забезпечена нафтою власного виробництва.

За складом дистилятної частини нафти ділять на п ' ять класів : метанова, метано - нафтенова, нафтенова, метано - нафтено - ароматична і нафтено - ароматична. За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту ( до 0,5%), сірчисту (0,5-2%) і високосірчисту ( понад 2%). За вмістом фракцій, що википають при перегонці до температури 350° С, її ділять на типи : Т 1 ( понад 45%), Т 2 (30- 45%), Т 3 ( менше 30%). За вмістом базових мастил нафти ділять на чотири групи : М 1 ( понад 25%), М 2 (20-25%), М 3 (15-20%) і М 4 ( менше 15%). За вмістом твердих парафінів її ділять на три види : П 1 ( менше 1,5%), П 2 (1,5-6%), П 3 ( понад 6%). За вмістом смол і асфальтенів нафту ділять на малосмолисту ( до 10%), смолисту (10-20%) і високосмолисту ( понад 20%). У практиці вживається умовний поділ нафти на легку, середню і важку відповідно з густиною до 850, 850–950 і понад 950 кг / м 3.

Нафта найважливіше джерело рідкого палива, мастил, сировина для синтетичних матеріалів тощо. Нафта займає провідне місце в світовому паливно - енергетичному господарстві. Її частка в загальному споживанні енергоресурсів безперервно зростає : 3% в 1900 р., 5% перед Першою світовою війною 1914– 1918 рр., 17,5% напередодні Другої світової війни 1939–1945 рр., 24% у 1950 р., 41,5% у 1972 р., 48% в 2004 р. У перспективі ця частка буде меншати внаслідок зростання застосування атомної і інших видів енергії, а також збільшення вартості видобутку.

За даними державної статистичної звітності основну частку викидів (95%) стаціонарними джерелами ( газоперекачувальні агрегати, резервуарні парки, котельні тощо ) в навколишнє середовище складають газоподібні та рідкі речовини, а саме : неметанові леткі органічні сполуки, метан, сполуки азоту, вуглецю, сірки. Обсяг викидів забруднюючих речовин під час видобутку нафти, газу і конденсату у 2005 році становив 46,8 тис. тонн. За результатами проведеного аналізу, у разі невжиття конкретних заходів щодо модернізації та ремонту обладнання, за незначного зростання обсягів видобутку нафти, газу і конденсату обсяги викидів щороку зростатимуть на 3 тис. тонн і у 2010 році показник обсягів викидів може зрости до 68 тис. тонн. Обсяг викидів під час транспортування нафти у 2005 р. склав 1,9 тис. тонн. За оцінками, завдяки комплексу інноваційних заходів, збільшення обсягів транспортування нафти у рр. не призведе до зростання викидів забруднюючих речовин.

Сланцевий газ - не врятує економіки України. Адже технологія видобування його в середньому вдвічі дорожче, ніж традиційного. Експерти пояснюють, для того, щоб провести пілотний проект з видобутку, потрібно пробурити 5-10 вертикальних свердловин. Одна коштує від 10- ти мільйонів доларів. Додатково передбачено будівництво й горизонтальних. Що збільшує витрати вдвічі. Промисловий масштаб передбачає буріння тисяч свердловин, тож і вартість проекту дорівнюватиме кільком десяткам мільярдів доларів. За словами вчених, для України більш перспективний видобуток метану з вугільних пластів.

У час, коли стабільність є ключем до майбутнього, постає питання чи введення хімічних токсичних речовин під землею повинно бути дозволено чи, навпаки, – заборонено, оскільки така практика обмежить або виключить будь - яке пізніше використання забрудненого шару ( наприклад, для геотермічних цілей ), так як довготермінові ефекти впливу такої діяльності не досліджені. У діючих ділянках видобутку сланцевого газу на кожен 1 квадратний метр породи закачується приблизно 0,1 – 0,5 літрів хімікатів. Сьогоднішні пріоритети розробки і видобутку нафти і газу повинні бути переоцінені з огляду на той факт, що ризики і тягар негативного впливу на навколишнє середовище не компенсуються відповідними потенційними перевагами, оскільки показники виробництва такого газу є дуже низькими.