Чавун сплав заліза з вуглецем, який може містити від 2,14 до 4,3 % вуглецю і більше. Чисте залізо має обмежене застосування. В техніці зазвичай використовують сплави заліза з вуглецем, які поділяють на сталі і чавуни. Сталі містять до 2 % вуглецю, а чавуни від 2,14 до 4 % вуглецю і навіть більше.

Виробництво чавуну Чавун одержують із залізної руди в спеціальних вертикальних печах, які називають доменними печами, або домнами. Доменні печі це складні споруди з вогнетривкого матеріалу із зовнішньою сталевою обшивкою. Висота сучасних доменних печей сягає 30 м, а внутрішній діаметр до 6 м.

Історія Перша згадка про чавун зустрічається у китайському літописі Цзочжуань у записі, що стосується 513 р. до Р.Х. З 1500 р. до 1700 р. світова виплавка чавуну зросла приблизно з 60 тис. т. до 104 тис. т. (в 1,7 разів), а за все XVII ст. з 104 тис. т. до 278 тис. т. (1790), тобто в 2,67 разів. А за наступні 80 років з 1790 по 1870 виплавка чавуну склала 12 млн На частку Англії припадало в 60 роках XIX ст. понад 50% всього виплавленого чавуну. Але в другій половині XIX ст. Англію за темпами розвитку чорної металургії обігнали США та Німеччина.

Сучасне виробництво Добова продуктивність потужної домни становить 2000 т чавуну і навіть більше. Доменна піч після її пуску працює безперервно 56 років, а інколи навіть і до 10 років. Потім її ремонтують і знову пускають у роботу. Операції з підготовки шихти, завантаженні її в домну, випуску чавуну і шлаку механізовані. Шихту завантажують через верхню частину домни (колошник).

Сучасне виробництво Спочатку засипають шар коксу, потім шар суміші руди з коксом і флюсами, потім знову шар коксу і т. д. Кокс служить джерелом тепла для підтримання потрібної температури в домні і для одержання відновника монооксиду вуглецю CO, а флюси (найчастіше CaCO3) для перетворення пустої породи (SiO2, глини тощо) в легкоплавкі сполуки шлак. Горіння коксу підтримується вдуванням у нижню частину домни (горно) попередньо нагрітого до °С повітря. Найвища температура (до 1500 °C і навіть більше) досягається в нижній частині домни у зоні горіння коксу, а найнижча (до 200 °C) у найвищій частині.

Сучасне виробництво В результаті згоряння коксу в нижній частині домни утворюється діоксид вуглецю CO 2, який, піднімаючись вгору і проходячи крізь шар розжареного коксу, перетворюється в монооксид вуглецю CO: C 2 + O 2 = СО 2 CO 2 + C = 2CO Монооксид вуглецю як сильний відновник, проходячи через шари шихти, відновлює оксиди заліза (залізну руду). Причому ступінь відновлення залежить від температури. При температурі °С Fe 2 O 3 відновлюється до Fe 3 O 4 : 3Fe 2 O 3 + CO = 2Fe 3 O 4 + CO 2 при 600 °C Fe 3 O 4 відновлюється до FeO: Fe 3 O 4 + CO = 3FeO + CO 2

Вище 700 °C FeO відновлюється до вільного заліза, яке утворюється в твердому стані (так зване губчасте залізо): Сучасне виробництво FeO + CO = Fe + CO 2 При вищих температурах у процесах відновлення оксидів заліза бере участь, крім монооксиду вуглецю, і вільний вуглець: FeO + C = Fe + CO Відновлення заліза з руди закінчується при температурі °C. При цій температурі частково відновлюються й інші елементи із сполук, що входять до складу руди як домішки, манган, силіцій, фосфор тощо. Наприклад: SiO 2 + 2C = Si + 2CO Ca 3 (PO 4 )2 + 5C = 2Р + 3CaO + 5СО

Утворюване губчасте залізо частково реагує з розжареним вуглецем і утворює хімічну сполуку карбід заліза Fe 3 C: Сучасне виробництво 3Fe + C = Fe 3 C Ця сполука не підлягає правилам звичайної валентності. Карбід заліза Fe 3 C називають цементитом. Цементит в залізі утворює розчин, який називають чавуном. Температура плавлення чавуну нижча, ніж чистого заліза, і залежить від вмісту вуглецю. Температура плавлення заліза 1538 °C, а чавун із вмістом вуглецю 4,3 % плавиться при 1130 °C. Це найнижча температура плавлення чавуну. Доменний чавун містить звичайно 34 % вуглецю і плавиться при °С.

Сучасне виробництво У розплавленому чавуні легко розчиняються силіцій, манган, фосфор, сірка й інші домішки, які й залишаються в чавуні. Розплавлений чавун стікає в найнижчу частину домни (горно), звідки його періодично випускають. Пуста порода, що міститься в залізній руді, видаляється у вигляді шлаку. Шлак утворюється за такими хімічними рівняннями. Вапняк, що додається до шихти як флюс, при °С розкладається на оксид кальцію і діоксид вуглецю. Утворюваний CaO як оксид з основними властивостями взаємодіє з силіцієвим ангідридом SiO 2 і амфотерним оксидом алюмінію Al 2 O 3 (що міститься в глині) з утворенням відносно легкоплавких силікату кальцію і алюмінату кальцію: CaCO 3 = CaO + CO 2 CaO + SiO 2 = CaSiO 3 CaO + Al 2 O 3 = Ca(AlO 2 ) 2 Шлак плавиться близько 1100 °C і стікає в горно. Оскільки шлак легший від чавуну, він збирається над розплавленим чавуном і захищає його від окиснення. Розплавлений шлак, як і чавун, періодично випускають з домни. Доменний шлак використовують для виробництва будівельних матеріалів.

Доменний газ Доменний газ, крім азоту N 2, діоксиду вуглецю CO 2 та інших газів, містить близько 30 об'ємних процентів монооксиду вуглецю CO. Його спалюють у спеціальних печах кауперах, в яких нагрівається повітря, що вдувається у домну. З метою підвищення продуктивності доменних печей і зниження собівартості одержуваного чавуну на багатьох металургійних заводах застосовують збагачене киснем повітря і дешевий природний газ. Заміна звичайного повітря збагаченим до 30 об'ємних процентів кисню повітрям, а також вдування у домну природного газу підвищує продуктивність домни на 10 і більше процентів і знижує витрати коксу до 20 %. Природний газ, який складається головним чином з метану, згоряє у домні з утворенням діоксиду вуглецю CO 2 і водяної пари H 2 O. Останні, реагуючи з розжареним коксом, перетворюються в монооксид вуглецю CO і водень: Внаслідок цього доменні гази збагачуються відновниками монооксидом вуглецю і водню, а це прискорює процеси відновлення руди і зменшує витрати коксу.

Види чавунів Загальні положення: Чавуни, які виплавляють у доменних печах поділяють на: переробні, які використовуються для виробництва сталі у кисневих конверторах, електропечах, мартенівських печах; ливарні, які використовуються для одержання виливків у ливарних цехах машинобудівних чи ливарних заводів. Частка цих чавунів зменшується й не перевищує 10 %.

Види чавунів Широке застосування чавунів у машинобудуванні пояснюється порівняно невеликою вартістю й добрими технологічними властивостями чавунів – високою рідкотекучістю й незначною ( ~ 1 %) усадкою під час кристалізації та наступного охолодження, здатністю легко оброблятися різанням, можливістю зміни властивостей термообробкою й легуванням. Найкращі ливарні властивості мають евтектичні чавуни, оскільки в них менший температурний інтервал кристалізації.

Білий чавун У білих чавунах весь Карбон перебуває в цементиті. Завдяки цементиту такі чавуни мають білий блискучий злам, від кольору якого і походить їх назва. Структуру білих чавунів у рівноважному стані творять дві фази – ферит та цементит. За рахунок твердого цементиту, кількість якого збільшується зі збільшенням вмісту Карбону, білі чавуни мають високу твердість ( НВ), дуже крихкі, практично не підлягають різанню лезовим інструментом. Тому в машинобудуванні білі чавуни мають обмежене застосування. Їх використовують тільки як зносотривкий матеріал для відливання деталей шламових насосів, гідроциклонів, доменних печей, кульових млинів для розмелювання руд. З виливків білого чавуну отримують ковкі чавуни.

Чавуни з пластинчастим графітом Виливки з чавунів з пластинчастим графітом одержують безпосередньо заливанням розплавленого металу в ливарні форми. Графіт під час кристалізації формується у вигляді вигнутих пелюсток, пластинок. Такий графіт називають пластинчастим. Наявність у структурі вільного графіту зумовлює матовий сірий колір зламу, від якого походить інша назва цих чавунів – сірі чавуни.

Ковкі чавуни Ковкі чавуни одержують шляхом тривалого графітизувального відпалу виливків з білого маловуглецевого (2,4...2,9 % С) чавуну. Відпал при високій температурі спричиняє розкладання метастабільного цементиту з утворенням графіту компактної форми з кошлатими краями, так званого графіту відпалу. За впливом на механічні властивості чавуну такий графіт займає проміжне положення між пластинчастим і кулястим графітом. Структура металевої основи ковких чавунів – від феритної до перлітної – залежить від хімічного складу та режиму термічної обробки виливків з білого чавуну.