Мило. Синтетичні миючі засоби.

Мила - це натрієві або калієві солі вищих карбонових кислот: пальмітинової, стеаринової, олеїнової, лауринової. Мило розчинна у воді мийна речовина; як хімічний продукт являє собою відносно складне з'єднання жирних кислот з лугами, а за своєю будовою відноситься до класу солей. Випускається в твердому стані, рідкому, а також у вигляді порошку і гранул.

І СТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА ВКАЗУЮТЬ НА ТЕ, ЩО МИЛО ВИГОТОВЛЯЛОСЯ ЩЕ В СТАРОДАВНЬОМУ Ш УМЕРІ В В АВІЛОНІ ( БЛИЗЬКО 2800 Р. ДО Н. Е.). О ПИСИ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ МИЛА ЗНАЙДЕНІ В М ЕСОПОТАМІЇ НА ГЛИНЯНИХ ТАБЛИЧКАХ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ПРИБЛИЗНО ДО 2200 Р. ДО Н. Е. Є ГИПЕТСЬКИЙ ПАПІРУС СЕРЕДИНИ ДРУГОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО НАШОЇ ЕРИ СВІДЧИТЬ, ЩО ЄГИПТЯНИ РЕГУЛЯРНО МИЛИСЯ З ВИКОРИСТАННЯМ МИЛА. Ш ИРОКО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЬ ПОДІБНІ МИЙНІ ЗАСОБИ І У С ТАРОДАВНЬОМУ Р ИМІ. Л ЕГЕНДА СВІДЧИТЬ, ЩО ЛАТИНСЬКЕ СЛОВО ЛАТ. SAPO ( МИЛО ) ПОХОДИТЬ ВІД НАЗВИ ГОРИ С АПО В ДРЕВНЬОМУ Р ИМІ, ДЕ ВІДБУВАЛИСЯ ЖЕРТВОПРИНОШЕННЯ БОГАМ. Т ВАРИННИЙ ЖИР, ЩО ВИДІЛЯЄТЬСЯ ПРИ СПАЛЮВАННІ ЖЕРТВИ, НАКОПИЧУВАВСЯ І ЗМІШУВАВСЯ З ДЕРЕВНОЮ ЗОЛОЮ БАГАТТЯ. О ТРИМАНА МАСА ЗМИВАЛАСЯ ДОЩЕМ В ГЛИНИСТИЙ ҐРУНТ БЕРЕГА РІЧКИ Т ІБР, ДЕ ЖИТЕЛІ ПРАЛИ БІЛИЗНУ І, ПРИРОДНО, СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ ЛЮДИНИ НЕ УПУСТИЛА ТОГО ФАКТУ, ЩО ЗАВДЯКИ ЦІЙ СУМІШІ ОДЯГ ВІДПИРАВСЯ НАБАГАТО ЛЕГШЕ. Т ВЕРДЕ МИЛО БУЛО ВИНАЙДЕНЕ У 1170 РОЦІ І ПОХОДИТЬ ВІД ЛАТИНСЬКОГО SAPO ( СУМІШ ЖИРУ І ПОПЕЛУ )

С ТВОРЕННЯ МИЛОПОДІБНОЇ НАПІВРІДКОЇ РЕЧОВИНИ " САПО " ДАЛО МОЖЛИВІСТЬ ЖІНКАМ ВИКОРИСТАТИ ЇЇ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ ПРАННЯ, АЛЕ Й ДЛЯ КОСМЕТИЧНИХ ЦІЛЕЙ : УКЛАДКИ ВОЛОССЯ, ФАРБУВАННЯ. П РОТЕ ЕФЕКТ НЕ БУВ ДОВГОТРИВАЛИМ, ОСКІЛЬКИ ПРИ ПОПАДАННІ НА ЦЮ СУМІШ ВОДИ, УТВОРЮВАЛАСЯ ГУСТА ПІНА І ФАРБА ЛЕГКО ЗМИВАЛАСЬ. П ІЗНІШЕ РИМЛЯНИ СТАЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ВАРІННЯ ЖИРИ ТА ПРИРОДНУ СОДУ, БЕЗ ЗОЛИ. Т АКУ СУМІШ ЗМІШУВАЛИ І ТРИМАЛИ НА ВОГНІ ДО ПОВНОГО ВИПАРОВУВАННЯ ВОДИ, В РЕЗУЛЬТАТІ ЧОГО ВИХОДИЛИ ТВЕРДІ ШМАТКИ МИЛА. А ЛЕ МИЛО ВИЯВИЛОСЯ ТАКЕ ЖОРСТКЕ, ЩО ЙОГО ВИКОРИСТОВУВАЛИ ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРАННЯ. В Є ВРОПІ І США БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС МИЛОВАРІННЯ В ПРОМИСЛОВИХ МАСШТАБАХ З ' ЯВИВСЯ В КІНЦІ Х РОКІВ РАЗОМ З БЕЗПЕРЕРВНИМ ПРОЦЕСОМ ГІДРОЛІЗУ ( РОЗЩЕПЛЕННЯ ) ЖИРІВ ВОДОЮ І ПАРОЮ ПІД ВИСОКИМ ТИСКОМ У МИЛОВАРНИХ ВЕЖАХ.

ОМИЛЕННЯ ЖИРІВ С 17 Н 35 СОО – СН 2 СН 2 ОН С 17 Н 35 СОО – СН + 3NaОН СН ОН +3С 17 Н 35 СООNa C 17 H 35 COO – CH 2 CH 2 OH

У хімічному відношенні основним компонентом твердого мила є суміш розчинних солей вищих жирних кислот. Зазвичай це натрієві, рідше - калієві і амонієві солі таких кислот, як стеаринова, пальмітинова, міристинова, лауринова і олеїнова. Додатково в складі мила можуть бути й інші речовини: наповнювачі, барвники, ароматизатори, дезинфікуючі та лікувально-профілактичні додатки.Важливими якостями мила є: розчинність у воді, мийна здатність, мило повинно нормально стиратись (має бути невеликий розхід мила) і утворювати при цьому хорошу піну, не повинно розкисати і розпливатись.

Мило виготовляють кип'ятінням у воді жирів разом з такими лугами, як гідроксид натрію (каустична сода) і гідроксид калію. Жири виділяють з продуктів рослинного походження (бавовникова, пальмова або соєва олії), також тваринних продуктів, наприклад з свинячого сала, яловичого чи баранячого жиру абориб'ячого жиру. При кип'ятінні жирів разом з лугами утворюється гліцерин і солі жирних кислот (мило). Натрієві мила більш густі і, як правило, тверді; калійні мила більш м'які, або взагалі рідкі.

Мило господарське - сорт мила з вмістом жирних кислот не більше 72% і відносно великою кількістю лугів, близько 0,15-0,20%. Внаслідок чого має дуже високий водневий показник - pH Володіє антибактеріальними властивостями. Відповідно до ГОСТ господарське мило підрозділяється на три категорії залежно від вмісту жирних кислот. I категорія повинна мати не менше 70,5% жирних кислот, II категорія - 69,0%, III - 64,0%. Господарське мило отримують шляхом охолодження мильного клею.

Мийна дія мила – складний фізико- хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними частинками бруду, нерозчиненого у воді. Умовно склад мила можна позначити формулою R–COONa, де R – вуглеводневий радикал, до складу якого можуть входити 12–17 атомів Карбону. За хімічною природою мило – це сіль, йонна сполука. Вона містить полярний залишок –COO – Na + і неполярний радикал R. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи – COONa звернені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали – до неполярних часток бруду. Таким чином, частинки бруду ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево- активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто повязують із забрудненням водойм, довкілля. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми. Вони починають швидко розмножуватись. А це спричинює заболочення водойм. Через це сучасні мийні засоби повинні хімічно чи біологічно розкладатися на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Р ОБОТУ ВИКОНАВ УЧЕНЬ 11 КЛАСУ К УЗНІЦОВ Є ВГЕН