Поліетилен – продукт полімеризації етену (історична назва – етилен) С 2 Н 4, тверда, напівпрозора речовина, термопластична, дещо жирна на дотик, горить блакитним слабкосвітним полум'ям, без запаху, легша за воду, не розчиняється в ній, не токсична. Може бути різних кольорів, залежно від добавлених барвників.
З-поміж відомих полімерів поліетилен має найпростішу будову. Його добувають полімеризацією етелену, створюючи відповідні умови (тиск, температура, каталізатор). Утворення відбувається в наслідок розриву подвійних звязків у молекулах мономеру. Поліетилен належить до насичених сполук.
Поліетилен на відміну від свого мономера етилену виявляє хімічні властивості насичених сполук. Він стійкий проти дії кислот, лугів, окисників, змінює форму при нагріванні та зберігає форму після охолодження. Стійкість поліетилену при кімнатній температурі проти дії органічних розчинників забезпечує йому широке застосування у виготовленні посуду, труб, ємкостей для зберігання й транспортування кислот, лугів. Хоча гаряча концентрована нітратна кислота руйнує поліетилен.
Майже половина всього поліетилену використовується у виробництві поліетиленової плівки та як пакувальний матеріал. Завдяки нетоксичності поліетилен використовується як матеріал для виготовлення водопровідних труб, зручних виробів домашнього вжитку. Високі діелектричні показники дають змогу використовувати його для ізоляції дротів.