Вуглець Стеценко Данило Котенко Роман Богдан Олександр Копич Вадим

Основи Карбо́н (С) або вугле́ць хімічний елемент з атомним номером 6. Позначається С, належить до поширених елементів земної кори, складаючи близько 0,1% її маси. Сполуки вуглецю є основою всіх живих організмів.

Історія Вуглець у вигляді деревного вугілля застосовувався в давнину для виплавки металів. Здавна відомі модифікації вуглецю алмаз і графіт. На рубежі XVIIXVIII ст. виникла теорія флогістону, висунута Йоганном Бехером і Георгом Шталем. Ця теорія визнавала наявність в кожному горючому тілі особливої елементарного речовини невагомого флюїду флогістону, що випаровується в процесі горіння. Так як при згорянні великої кількості вугілля залишається лише трохи попелу, флогістики вважали, що вугілля це майже чистий флогістон. Саме цим пояснювали, зокрема, «флогістувальну» дію вугілля, його здатність відновлювати метали з «вапен» і руд. Пізніші флогістики, Реомюр, Бергман і інші, вже почали розуміти, що вугілля є елементарною речовиною. Проте вперше таким «чисте вугілля» було визнане Антуаном Лавуазьє, який досліджував процес спалювання в повітрі та в кисні вугілля та інших речовин. У книзі Гітона де Морво, Лавуазьє, Бертолле та Фуркруа «Метод хімічної номенклатури» (1787) з'явилася назва «карбон» (carbone) замість французького «чисте вугілля» (charbone pur). Під цією ж назвою вуглець фігурує в «Таблиці простих тіл» і в «Елементарний підручник хімії» Лавуазьє.

Загальна характеристика За звичайних умов вуглець хімічно інертний, при високих температурах сполучається з багатьма елементами, виявляючи сильні відновні властивості. Найважливіша властивість вуглецю здатність його атомів утворювати міцні хімічні зв'язки як між собою, так і з іншими елементами. Здатність вуглецю утворювати 4 рівнозначні валентні зв'язки з іншими атомами дозволяє будувати вуглецеві скелети різних типів (лінійні, розгалужені, циклічні); саме цими властивостями і пояснюється виняткова роль вуглецю в будові органічних сполук і, зокрема, всіх живих організмів.

Розповсюдження

Застосування Деревне вугілля має здатність адсорбувати (поглинати) на своїй поверхні різні гази і деякі речовини з розчинів. Адсорбція відбувається поверхнею вугілля, тому воно здатне поглинати (адсорбувати) тим більшу кількість речовин, чим більша його сумарна поверхня, тобто чим більше воно подрібнене або пористе. Пористість, а разом з тим і адсорбційна здатність деревного вугілля різко збільшується при попередньому нагріванні в струмені водяної пари. При цьому пори вугілля очищаються від смолистих речовин і його внутрішня поверхня дуже збільшується. Таке вугілля називається активованим. Активоване деревне вугілля широко використовують у цукровому виробництві для очистки цукрового сиропу від домішок, що надають йому жовтого забарвлення, в спиртовому виробництві для очистки винного спирту від сивушних олій, в деяких виробництвах для вловлювання парів цінних летких речовин бензину, ефіру, сірковуглецю, бензолу тощо з наступним видаленням їх при нагріванні.

Фото Алмаз – найміцніший природній матеріал на Землі

Фото Камяне вугілляГрафіт