Полімери

Полімери природні та штучні сполуки, молекули яких складаються з великого числа повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги. Структурні одиниці, з яких складаються полімери називаються мономерами.

Історичний розвиток Термін «полімерія» був уведений в науку І.Берцеліусом в 1833 р. для позначення особливого виду ізомерії, при якій речовини однакового складу, відрізняються молекулярною масою. Хімія полімерів, як наука, виникла лише після створення в 60-х роках XIX ст. російським хіміком О. Бутлеровим (1828– 1886) теорії хімічної будови органічних речовин, що дало можливість систематизувати величезний практичний матеріал, накопичений на той час органічною хімією.

Особливості полімерів Великі розміри молекули Велика довжина і гнучкість ланцюгових молекул Велика сила взаємодії Температура переробки цих матеріалів складає 150– 250 °C можуть існувати в кристалічному й аморфному станах Розчинність Полімеризація утворення високомолекулярних сполук (полімерів) з низькомолекулярних сполук (мономерів)

Одержання полімерів Природні полімери утворюють в процесі біосинтезу в клітках живих організмів. За допомогою екстракції, фракційного осадження можуть бути виділені з рослинної і тваринної сировини. Синтетичні полімери одержують полімеризацією і поліконденсацією. Карбоцепні полімери синтезують полімеризацією мономерів з однієї чи декількома кратними вуглецевими чи зв'язками мономерів. Гетероцепні полімери одержують поліконденсацією, а також полімеризацією мономерів