Підготував учень 8 – П класу Тишкевич Юрій

Публій Вергілій Марон (15 жовтня 70 до н. е. 20 вересня 19 до н. е.) - найвидатніший поет стародавнього Риму та один із найвизначніших поетів античної літератури.

За переказом Светонія, його матері під час вагітності наснилося, начебто вона народила лаврову гілку, що, торкнувшись землі, відразу пустила корені й виросла у зріле дерево з безліччю різних плодів і квітів.

У політичному житті Вергілій участі не брав, та завдяки щедротам друзів, його статок досяг десяти мільйонів сестерціїв, і він мав будинок на Есквіліні поруч із оселею Мецената. Близько 41 до н. е., після вбивства Цезаря, маєток було віднято для передачі ветеранам нового владики Рима, Октавіана Авґуста. Поет поспішив до Риму і за допомогою своїх друзів домігся повернення власності.

Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і написані в дусі пануючого тоді «неотеричного» напрямку. Для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинулася в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя.

У період з 50 – 41 рр. до н.д. були видані Еклоги, більш відомі під назвою Буколіки. Збірка, що складалася з 10 віршів-еклог, представляла соблю адаптацію буколічного жанру грецького поета Феокріта у римській поезії.Вергілієвські пастухи далекі від дійсності, їхній побут у яскраво змальованій Аркадії позбавлений прозаїчних подробиць, притаманних життю реальних пастухів.

Після виходу Буколік Вергілій стає одним з найвідоміших і найпопулярніших римських поетів. Він входить до літературного кола, очолюваного Меценатом – близьким другом Октавіана Августа. Саме їм поет присвячую свій наступний твір – дидактичну поему Георгіки, що писалася впродовж семи років.

Головний твір Вергілія героїчна поема «Енеїда». В основі її лежить сказання про благочестивого троянця Енея, сина Анхіза й Венери, що втік під час пожежі Трої в латинську землю. Поема Вергілія мала стати хвалою предкам Октавіана і древніх установлень, реставратором яких той себе вважав.Вергілій створив новий тип епічної поеми. У побудові «Енеїди» підкреслене прагнення створити римську паралель поемам Гомера. Більшість мотивів «Енеїди» Вергілій знайшов вже в існуючих обробках сказання про Енея, але вибір і розташування їх належать самому Вергілію і підпорядковані його поетичному завданню.

Тим гостріше виявляються глибокі відмінності. «Епічний спокій», любовне вимальовування деталей не приваблюють Вергілія. «Енеїда» являє собою низку оповідань, повних драматичного руху. Ланки цього ланцюга з'єднані майстерними переходами і спільною цілеспрямованістю, і створюють єдність поеми. Її рушійна сила воля долі, яка веде Енея до заснування нового царства в латинській землі, а нащадків Енея до влади над світом. «Енеїда» повна оракулами, віщими снами, дивами і знаменнями, що керують кожною дією Енея і провіщають прийдешню велич римського народу і звитяги його діячів аж до самого Октавіана Августа.

Масових сцен Вергілій уникає, виділяючи звичайно кілька фігур, щиросердечні переживання яких і створюють драматичний рух. Драматизм посилюється стилістичною обробкою: Вергілій вміє майстерним добором і розташуванням слів додавати стертим формулам повсякденної мови велику виразність і емоційне забарвлення.

Поет працював над Енеїдою одинадцять років і щоб надати їй правдивості вирішив вирушити у мандрівку маршрутом, яким колись проплив герой поеми Еней.Перед смертю Вергілій наказав своїм друзям спалити недовершену поему, але її врятував Октавіан Август, за чиїм наказом Енеїду було збережено.