Виконала : учениця 5- Г класу Кирлейза Олександра
Олександр Сергійович Пушкін ( ) - російський поет, драматург та прозаїк, творець сучасної російської літературної мови.
Казки поет писав у зрілий період своєї творчості, хоча цікавився ними все життя. З захопленням слухав Пушкін казки своєї няні Орини Родіонівни, вивчав, збирав і записував фольклор різних народів, а потім талановито використовував його у своїх творах.
У листі до брата він писав : " Що за розкіш ці казки, кожна є поема ". Сам поет написав п ' ять казок : " Казка про попа і наймита його Балду " (1830), " Казка про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю " (1831), " Казка про рибака та рибку " (1833), " Казка про мертву царівну та сімох богатирів " (1833), " Казка про золотого півника " (1834).
В основу більшості своїх казок поет поклав народну творчість. Так, для "Казки про царя Салтана..." він використовує народну казку "Косоручка". Значне місце в казках Пушкіна займає природа. Інколи вона співчуває героєві. Так, у "Казці про царя Салтана..." "хвиля вільна водяна бочку винесла легенько і відлинула тихенько".
Більшість казок Пушкіна має сатиричний характер, і сатира в них ще більш соціальне загострена, ніж у народних. Наприклад, " Казка про попа і наймита його Балду " - це гостра сатира на попів. Жадібний піп шукає дешевого служника, який вмів би " і коні доглядати, і шить, і варить, і майструвати ". Проте піп не тільки скупий, а й дурний, бо понадіявся на російське " авось ". До того ж він ще й боягуз : тремтячи від страху, боячись розплати, він посилає Балду до чортів збирати оброк.
Мова героїв є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби (" Казка про рибака та рибку ") пересипана вульгаризмами. " Ой дурило ти, недотепа ",- кричить на діда зла баба. Не краща мова і розгніваної цариці (" Казка про мертву царівну і сімох богатирів "), яка викрикує перед дзеркальцем : " Ах ти ж, капоснеє скло ! Брешеш ти мені на зло ". З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. " У кожного віку - свій Пушкін. Для маленьких читачів - це казки. Для десятирічних - " Руслан і Людмила ". В дванадцять - тринадцять років нам відкривається пушкінська проза, " Полтава ", " Мідний вершник ". В юнацькі роки - " Онєгін " і лірика. А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди !".