Діамагне ́́ тик речовина з від'ємною магнітною сприйнятливістю. Діамагнетизм властивість речовини намагнічуватися у зовнішньому магнітному полі в напрямку протилежному напрямку цього поля. Тобто, це явище виникнення у речовині (діамагнетику) намагніченості, направленої назустріч зовнішньому (намагнічувальному) полю. Левітація пластини пиролітичного вуглецю

Природа діамагнетизму полягає в тому, що при внесенні діамагнетика в магнітне поле у його об'ємі індукуються вихрові мікроструми, які згідно з правилом Ленца, створюють власне магнітне поле, спрямоване назустріч зовнішньому полю. Проявом діамагнетизму є послаблення магнітного поля при внесенні в нього діамагнітної речовини. Магнітна сприйнятливість діамагнетика виражається наступною формулою:

Прецесійний діамагнетизм; Діамагнетизм Ландау.

Парамагнетизм – властивість речовин слабо намагнічуватися в напрямі дії зовнішнього поля (напрямі силових ліній цього поля). Парамагнетики (рос. парамагнетики, англ. paramagnets, paramagnetic materials, нім. Paramagnetika n pl) речовини з невеликою позитивною магнітною сприйнятливістю, які у зовнішньому магнітному полі намагнічуються вздовж поля і дещо підсилюють його.

НатрійНітроген

Феромагнетики та антиферомагнетики при температурах, вищих від температур Кюрі та Нееля