Електромагнітні хвилі – це поширення в просторі вільного електромагнітного поля або система електричних і магнітних полів, що періодично змінюються.

У вакуумі електромагнітна хвиля розповсюджується із швидкістю, яка називається швидкістю світла. Електромагнітна хвиля характеризується частотою. Розрізняють лінійну частоту ν й циклічну частоту ω = 2πν.

Електромагнітне випромінювання виникає в результаті прискореного руху заряджених частинок.

Іншою характеристикою електромагнітної хвилі є хвильовий вектор. Хвильовий вектор визначає напрямок розповсюдження електромагнітної хвилі, а також її довжину. Абсолютне значення хвильового вектора називають хвильовим числом.

- довжина хвилі – це відстань на яку поширюється хвиля протягом одного періоду коливань. - швидкість світла є фундаментальною фізичною константою c

Так як електромагнітні хвилі переносять енергію. Інтенсивність електромагнітної хвилі можна визначити за формулою:

Шкала електромагнітних хвиль – класифікація хвиль за їхніми властивостями та умовне визначення меж відповідних діапазонів за довжиною хвилі або частотою коливань. Випромінювання різної довжини хвилі відрізняються одне від одного за способами їх одержання і методами реєстрації.

Електромагнітні хвилі завдовжки більш як 10 км називаються низькочастотними. Електричні коливання низької частоти створюються генераторами в електричних мережах (50 Гц), машинними генераторами підвищеної частоти (до 200 Гц), а також у телефонних мережах (5000 Гц).

Весь радіодіапазон електромагнітних хвиль розподіляється на довгі, середні, кроткі ультракороткі радіохвилі. За допомогою цих хвиль здійснюється радіомовлення, радіолокація, радіо- і космічний звязок.

Природними джерелами інфрачервоного випромінювання є Сонце, зірки, планети. Штучним джерелом інфрачервоного випроміння є будь-яке тіло, температура якого вища за температуру навколишнього середовища.

Видиме випромінювання – частина електромагнітного випромінювання, яке сприймається оком.

Ультрафіолетове випромінювання – випромінювання, що виявляється безпосередньо за фіолетовою частиною видимого спектра. Ультрафіолетове випромінювання входить до складу сонячного світла, електричної дуги.

Рентгенівські промені – електромагнітне випромінювання, що займає місце між ультрафіолетовим і гамма- випромінюванням та виникає при гальмуванні швидких електронів речовиною (переважно вакими металами). Джерелами можуть бути деякі радоіактивні ізотопи.

перша Нобелівська премія в галузі фізики присуджена у 1901 році В.Рентгену. Українці вважають, що цієї премії повинен був удостоїтись ще й І. Пулюй, який сконструював трубку для одержання Х- променів (рентгенівських променів) ще у 1881 році, але не оприлюднив своєчасно свою роботу.

Інтерференція хвиль – це явище додавання хвиль від кількох когерентних джерел.