Сатурн

Сатурн – друга планета-велетень і шоста за числом планета в Сонячній системі. Майже у всьому подібна до Юпітера, вона обертається навколо Сонця з періодом 29,5 земних років на відстані близько 9,5 а.о.

Належить до газових гігантів: він складається переважно з газів і не має твердої поверхні. Маса планети у 95 разів перевищує масу Землі, однак середня густина Сатурна становить усього 0,69 г/см³, це єдина планета Сонячної системи, чия середня густина менша від густини води.

Рухаючись із середньою швидкістю 9,69 км/с, Сатурн обертається навколо Сонця приблизно за 29,5 років ( днів). Періодом обертання Сатурна навколо осі вважають 10 годин 34 хвилини і 13 секунд. Точна величина періоду обертання внутрішніх частин планети залишається невідомою.

В античній міфології Сатурн був божественним батьком Юпітера. Сатурн був богом часу і Долі. Як відомо, Юпітер у своєму міфологічному образі пішов далі батька (у римській міфології Юпітер - головне божество).

Згідно з гіпотезою «контракції», склад Сатурна, подібний до Сонця (велика частка водню). Гіпотеза «акреції» стверджує, що утворення Сатурна відбувалося у два етапи. Спочатку протягом 200 мільйонів років формувалися тверді щільні тіла на зразок планет земної. Другий етап розпочався, коли найбільші тіла досягли подвоєної маси Землі. Сатурн, фотографія з «Вояджера-1»

Знаменитий астроном Галілей у 1610 році виявив, що Сатурн чимось оточений. Але його телескоп був надто слабкий, і через те Галілей не зміг розібрати, що він бачить навколо Сатурна. Тільки через півстоліття голландському вченому Гюйгенсу вдалося розглядіти, що це насправді плоске кільце, яке оточує планету, і ніде до неї не доторкається. Галілей Гюйгенс

Кільця є залишками протопланетної хмари, з якої утворилися всі тіла Сонячної системи. Існує три головних кільця, названих A, B і C. Вони добре помітні з Землі. Між кільцями існують щілини, де немає частинок.

Потік сонячної енергії, що досягає Сатурна, у 91 раз менший, ніж біля Землі. Температура на нижній межі хмар Сатурна становить 150 К. Магнітне поле Сатурна має унікальний характер. Вісь диполя збігається з віссю обертання планети на відміну від Землі, Меркурія і Юпітера. Магнітосфера Сатурна має симетричний вигляд. Радіаційні пояси мають правильну форму.

Сатурн має близько 60 супутників (до 2000 року було відомо 18) і 12 з них понад 100 км у діаметрі. Окрім кілець, Сатурн має 30 відомих на сьогодні супутників. Найбільший супутник Сатурна, Титан, має потужну непрозору атмосферу товщиною до 200 км.

Щоб спостерігати кільця Сатурна, потрібен телескоп діаметром не менше 15 мм. Значних відкриттів не було до 1789 року, коли Вільям Гершель відкрив ще два супутники Мімас і Енцелад. Потім групою британських астрономів було відкрито супутник Гіперіон, із формою, що значно відрізняється від сферичної. У 1990-х Сатурн, його супутники і кільця неодноразово досліджувалися космічним телескопом Хаббл.

2011 року стало відомо, що Сатурн надсилає в космос складні радіосигнали[22]. За словами астрономів, варіації сигналів на Сатурні контролюються обертанням планети і змінюються з часом, збігаючись із сезонами на Сатурні. В англійській мові день тижня субота (англ. Saturday) походить від назви планети Сатурн (англ. Saturn), названої у свою чергу іменем римського бога рільництва Сатурна. Сатурн між супутником Кассіні та Сонцем (15 вересня 2006 р.)

m m kursovaya.repetitor.info/%D0%A1%D0%B0%D1%8 2%D1%83%D1%80%D0%BD kursovaya.repetitor.info/%D0%A1%D0%B0%D1%8 2%D1%83%D1%80%D0%BD

учениця 11-А класу Павлоградської ЗШ І-ІІІ ст. 5 Козлова Ірина