Виконала Учениця 6-А класу ХЗОШ 26 Мальцева Олена
ХарактеристикаПоказники Площа178,7 млн км2 Середня глибина3960 м Максимальна глибина м (Маріанська западина) Обєм води710 млн км3 Це найбільший океан нашої планети
Деякі вчені вважають, що першим з європейців Тихий океан побачив у 1513 р. португалець Васко Бальбоа. Деякі вчені вважають, що першим з європейців Тихий океан побачив у 1513 р. португалець Васко Бальбоа. Назву «Тихий» дав Фернан Маґеллан, який перетнув його в низьких широтах, жодного разу не потрапивши у шторм. Але ця назва не відповідає істинному характеру океану. Значний внесок зробили у дослідження Тихого океану Френсіс Дрейк, Чарлз Дарвін, ВітусБеринґ, Джеймс Кук та ін. Велику роль у вивченні океану відіграла наукова експедиція на британському судні «Челленджер» ( рр.). Назву «Тихий» дав Фернан Маґеллан, який перетнув його в низьких широтах, жодного разу не потрапивши у шторм. Але ця назва не відповідає істинному характеру океану. Значний внесок зробили у дослідження Тихого океану Френсіс Дрейк, Чарлз Дарвін, ВітусБеринґ, Джеймс Кук та ін. Велику роль у вивченні океану відіграла наукова експедиція на британському судні «Челленджер» ( рр.). Ширина Тихого океану від Панамського перешийка до східного узбережжя острова Мінданао складає км, а довжина з півночі на південь, від Беринґової протоки до Антарктиди км. Він простягається від західних берегів Північної і Південної Америки до східного узбережжя Азії і Австралії. На півночі Тихий океан зєднується Беринґовою протокою з Північним Льодовитим. На півдні він доходить до берегів Антарктиди. На сході його межа з Атлантичним океаном проводиться за 67° зх. д. меридіаном мису Горн; на заході межа південної частини Тихого океану з Індійським океаном проводиться між Тасманією та Антарктидою за 147° сх. д. Ширина Тихого океану від Панамського перешийка до східного узбережжя острова Мінданао складає км, а довжина з півночі на південь, від Беринґової протоки до Антарктиди км. Він простягається від західних берегів Північної і Південної Америки до східного узбережжя Азії і Австралії. На півночі Тихий океан зєднується Беринґовою протокою з Північним Льодовитим. На півдні він доходить до берегів Антарктиди. На сході його межа з Атлантичним океаном проводиться за 67° зх. д. меридіаном мису Горн; на заході межа південної частини Тихого океану з Індійським океаном проводиться між Тасманією та Антарктидою за 147° сх. д.
Площа з морями близько 180 млн. км² (1/3 поверхні земної кулі і 1/2 Світового океану), об'єм води 710 млн. км³. Найбільш глибокий басейн Світового океану, середня глибина 3980 м, максимальна в районі западин – м (Маріанська западина). До складу Тихого океану входять Беринґове, Беллінгсґаузена, Росса, Тасманове, Коралове, Яванське, Південно-Китайське і Східно- Китайське, Жовте, Японське, Охотське моря; затоки: Аляска, Каліфорнійська, Панамська; у дні - розлогі океанічні басейни (найбільший: Північно-Східний); хребти: Східно- і Південно- Тихоокеанський; численні глибокі жолоби (2/3 жолобів світового океану); вулкани і підводні гори; острови переважно вулканічні й коралові: архіпелаги Малайзія, Океанія (Меланезія, Мікронезія, Полінезія); Чисельність островів – близько 10000, площею 3,6 млн. км². у Тихому океані впадають ріки: Меконґ, Янцзи, Хуанхе, Амур, Юкон, Колорадо.
Перші наукові дані про Тихий океан були отримані на початку 16 ст. іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У Фернан Магеллан уперше перетнув океан від протоки, названої його ім'ям, до Філіппінських островів. Перші наукові дані про Тихий океан були отримані на початку 16 ст. іспанським конкістадором В. Нуньєсом де Бальбоа. У Фернан Магеллан уперше перетнув океан від протоки, названої його ім'ям, до Філіппінських островів. Протягом ст. океан вивчався численними натуралістами. Систематичні дослідження розпочалися з початку 19 ст. (географічні експедиції І.Ф.Крузенштерна, Ю.Ф.Лисянського, О.Е.Коцебу, Ф.Ф. Беллінсгаузена, М.П.Лазарева, Ч. Дарвіна. Перша власне океанографічна експедиція – кругосвітня подорож англійського судна Челленджер" ( ), дала велику інформацію про фізичні, хімічні, біологічні і геологічні особливості Тихого океану. Протягом ст. океан вивчався численними натуралістами. Систематичні дослідження розпочалися з початку 19 ст. (географічні експедиції І.Ф.Крузенштерна, Ю.Ф.Лисянського, О.Е.Коцебу, Ф.Ф. Беллінсгаузена, М.П.Лазарева, Ч. Дарвіна. Перша власне океанографічна експедиція – кругосвітня подорож англійського судна Челленджер" ( ), дала велику інформацію про фізичні, хімічні, біологічні і геологічні особливості Тихого океану. Великий внесок у його вивчення в кінці 19 ст. внесли наукові експедиції на суднах: Витязь" ( , ) Росія, Альбатрос" ( ) США; у 20 ст.: на суднах Карнегі" ( ) – США, Снелліус" ( ) – Нідерланди, Діскавері II" (1930) – Великобританія, Галатея" ( ) – Данія і Витязь" – СРСР. Новий етап дослідження почався з 1968, коли з американського судна Гломар Челленджер" було почато глибоководне буріння. Великий внесок у його вивчення в кінці 19 ст. внесли наукові експедиції на суднах: Витязь" ( , ) Росія, Альбатрос" ( ) США; у 20 ст.: на суднах Карнегі" ( ) – США, Снелліус" ( ) – Нідерланди, Діскавері II" (1930) – Великобританія, Галатея" ( ) – Данія і Витязь" – СРСР. Новий етап дослідження почався з 1968, коли з американського судна Гломар Челленджер" було почато глибоководне буріння.
У Тихому океані розташовано понад різноманітних за формою й розмірами островів, деякі з них періодично затоплюються, на багатьох розташовані цілі держави. Загалом на них проживає до 8,3 млн осіб. Острови південної та південно-західної частини океану називають Океанією. У Тихому океані 25 морів і три великі затоки. Переважна більшість із них зосереджена в західній частині. Саме тут існує найбільше на Землі вертикальне і горизонтальне розчленування суходолу. Острівними дугами докембрійської рухомої зони відділені від океану Беринґове, Охотське, Японське, Жовте, Східнокитайське та низка морів індонезійських островів: Банда, Сулу, Сулавесі, Молуккське, Яванське. Безпосередньо в самому океані виділяють акваторії, що традиційно називають морями: Філіппінське, Новоґвінейське, Коралове, Фіджі, Тасманове (на заході) та Росса, Амундсена, Беллінсгаузена (на півдні).
У будові дна Тихого океану розрізняють три основні частини: материкова окраїна, перехідна зона і ложе океану. У будові дна Тихого океану розрізняють три основні частини: материкова окраїна, перехідна зона і ложе океану. Материкова окраїна Тихого океану становить 10 % його загальної площі. Більша вона в західній частині, де являє собою акумулятивно-абразивні тераси прибережних гірських хребтів або продовження прибережних рівнин. Шельф здебільшого згладжений діяльністю моря або виносом матеріалу з суходолу (Жовте, Східнокитайське моря). Біля берегів Малайського архіпелагу та Материкова окраїна Тихого океану становить 10 % його загальної площі. Більша вона в західній частині, де являє собою акумулятивно-абразивні тераси прибережних гірських хребтів або продовження прибережних рівнин. Шельф здебільшого згладжений діяльністю моря або виносом матеріалу з суходолу (Жовте, Східнокитайське моря). Біля берегів Малайського архіпелагу та Австралії через коралові рифи він має складну будову. Австралії через коралові рифи він має складну будову. У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Конуси виносу цих каньйонів, зливаючись, утворюють нахилену плоску рівнину материкового підніжжя. Такі самі рівнини простяглися вздовж материкового підніжжя Азії та Австралії. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5 % його загальної площі. У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Конуси виносу цих каньйонів, зливаючись, утворюють нахилену плоску рівнину материкового підніжжя. Такі самі рівнини простяглися вздовж материкового підніжжя Азії та Австралії. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5 % його загальної площі. На заході океану всі окраїнні моря є ніби першою сходинкою перехідних зон між океаном та Євразійським та Австралійським материками. Друга сходинка перехідної зони також дуже складна за будовою. Її склали Філіппінське море і море Фіджі. Найпростіші за структурою Алеутська, Курило-Камчатська та Східнокитайська перехідні зони, де дно морів здебільшого вкрите донними відкладами і є пласкою абісальною рівниною. Виняток становлять Японське й Південнокитайське моря: їхні глибоководні западини мають гірський рельєф. Подекуди трапляються хребти, особливо в Тасмановому морі. На заході океану всі окраїнні моря є ніби першою сходинкою перехідних зон між океаном та Євразійським та Австралійським материками. Друга сходинка перехідної зони також дуже складна за будовою. Її склали Філіппінське море і море Фіджі. Найпростіші за структурою Алеутська, Курило-Камчатська та Східнокитайська перехідні зони, де дно морів здебільшого вкрите донними відкладами і є пласкою абісальною рівниною. Виняток становлять Японське й Південнокитайське моря: їхні глибоководні западини мають гірський рельєф. Подекуди трапляються хребти, особливо в Тасмановому морі. Будова перехідної зони в східній частині океану є простішою. Її складають значні за протяжністю глибоководні жолоби Центральноамериканський, Перуанський, Чилійський, що прилягають до підводних схилів молодих альпійських складчастих споруд прибережної зони Анд. Будова перехідної зони в східній частині океану є простішою. Її складають значні за протяжністю глибоководні жолоби Центральноамериканський, Перуанський, Чилійський, що прилягають до підводних схилів молодих альпійських складчастих споруд прибережної зони Анд.
Ложе океану займає понад 2/3 площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. Окремі їхні вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюги островів. Найбільший із цих хребтів широке Південнотихо-океанське підняття, що переходить у Східнотихоокеанське, яке, у свою чергу, тягнеться до Каліфорнійської затоки і в її північній частині переходить у материковий хребет. Підводними хребтами і підвищеннями ложе океану поділене на кілька улоговин. На дні улоговини багато вулканічних горбів і гір та вузьких жолобів розломів, із якими повязані максимальні глибини. У західній частині океану на кілька тисяч кілометрів простягнувся ланцюг розломів завширшки км. Дно океану в межах розломів більш гористе, ніж у сусідніх районах, нерідко вздовж них тягнуться пасма великих вулканів. На дні Тихого океану відкрито великі запаси залізоманганових конкрецій. На шельфі біля берегів Азії і Північної Америки виявлено родовища нафти і газу. Річки розмивають і виносять у прибережні води золото, олово та інші метали, створюючи розсипні родовища. Тихий океан посідає перше місце за виловом риби та видобутком морських тварин. Енергетичні ресурси великі, але використовуються мало. Тихим океаном проходять судноплавні шляхи світового та регіонального значення.
Клімат Тихого океану дуже різноманітний, що зумовлено його великими розмірами. Клімат Тихого океану дуже різноманітний, що зумовлено його великими розмірами. Середня температура повітря над Тихим океаном у лютому +26 °С °С, біля екватора – 20 °С у Беринґовій протоці й близько –10 °С. Середні температури серпня біля екватора становлять +26 °С °С, +8 °С у Беринґовій протоці, –25 °С. Середня температура повітря над Тихим океаном у лютому +26 °С °С, біля екватора – 20 °С у Беринґовій протоці й близько –10 °С. Середні температури серпня біля екватора становлять +26 °С °С, +8 °С у Беринґовій протоці, –25 °С. У середньому температура води в Тихому океані на 2 °С вища за температуру води в Атлантичному й Індійському океанах. Це є наслідком того, що значна частина Тихого океану розташована в теплих широтах, і обмеженості звязків із Північним Льодовитим океаном. У середньому температура води в Тихому океані на 2 °С вища за температуру води в Атлантичному й Індійському океанах. Це є наслідком того, що значна частина Тихого океану розташована в теплих широтах, і обмеженості звязків із Північним Льодовитим океаном. Характерною ознакою циркуляції поверхневих вод біля берегів Євразії є тепла течія Куросіо. Характерною ознакою циркуляції поверхневих вод біля берегів Євразії є тепла течія Куросіо. Середньорічна кількість опадів в океані біля екватора становить понад 3000 мм, у помірних широтах 1000 мм на заході і мм на сході. Найменша кількість опадів випадає на півночі океану (100 мм) і біля Антарктиди (до 100 мм). Для помірних широт характерні тумани, які є найбільш густими в районі Курильських островів. У цілому повітря над акваторією Тихого океану насичене вологою. Середньорічна кількість опадів в океані біля екватора становить понад 3000 мм, у помірних широтах 1000 мм на заході і мм на сході. Найменша кількість опадів випадає на півночі океану (100 мм) і біля Антарктиди (до 100 мм). Для помірних широт характерні тумани, які є найбільш густими в районі Курильських островів. У цілому повітря над акваторією Тихого океану насичене вологою.
Тихий океан розташований у різних кліматичних поясах Землі, що спричинює формування різноманітних умов для розвитку життя. Тихий океан розташований у різних кліматичних поясах Землі, що спричинює формування різноманітних умов для розвитку життя. У розповсюдженні флори і фауни океану добре виражена зональність. Планктон представлений одноклітинними водоростями (понад 1300 видів) і дрібними ракоподібними. На дні існують близько 4000 видів водоростей і 29 видів морських трав. У водах холодних і помірних широт інтенсивно розвиваються бурі водорості. У Південній півкулі росте макроцистіс водорость-гігант, яка сягає завдовжки 200 м. У тропіках поширені фукусові, великі зелені та особливо вапнякові червоні водорості з родини коралових, які разом із кораловими поліпами утворюють рифи. У розповсюдженні флори і фауни океану добре виражена зональність. Планктон представлений одноклітинними водоростями (понад 1300 видів) і дрібними ракоподібними. На дні існують близько 4000 видів водоростей і 29 видів морських трав. У водах холодних і помірних широт інтенсивно розвиваються бурі водорості. У Південній півкулі росте макроцистіс водорость-гігант, яка сягає завдовжки 200 м. У тропіках поширені фукусові, великі зелені та особливо вапнякові червоні водорості з родини коралових, які разом із кораловими поліпами утворюють рифи. Зообентос представлений молюсками, ракоподібними, голкошкірими, кораловими поліпами. Величезний тиск і низькі температури води на глибині зменшують видовий склад тварин і змушують їх пристосовуватися до суворих умов життя. Так, на глибині 8,5 км живе лише 45 видів, які є малорухомими й працюють як «фільтри», пропускаючи через шлунковий тракт величезну кількість намулу основного джерела живлення на цих глибинах. Зообентос представлений молюсками, ракоподібними, голкошкірими, кораловими поліпами. Величезний тиск і низькі температури води на глибині зменшують видовий склад тварин і змушують їх пристосовуватися до суворих умов життя. Так, на глибині 8,5 км живе лише 45 видів, які є малорухомими й працюють як «фільтри», пропускаючи через шлунковий тракт величезну кількість намулу основного джерела живлення на цих глибинах. Тихий океан багатий на ендеміків і гігантів. Тут живе багато видів риб, які не збереглися в інших океанах, ссавці-ендеміки морські котики, сивучі калани. У північній частині океану живуть велетенські мідії та устриці, а в екваторіальній зоні двостулкові молюски тридакни, маса яких сягає 300кг. Тихий океан багатий на ендеміків і гігантів. Тут живе багато видів риб, які не збереглися в інших океанах, ссавці-ендеміки морські котики, сивучі калани. У північній частині океану живуть велетенські мідії та устриці, а в екваторіальній зоні двостулкові молюски тридакни, маса яких сягає 300кг.