УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Створення численних літературно-мистецьких груп Активний пошук нових стилів і створення течій На зміну традиційного індивідуалізму прийшов колективізм Ідеї боротьби проти «буржуазного індивідуалізму» знайшли своїх прихильників ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРИ

Поет, журналіст, публіцист Редактор урядової газети «Вісті ВУЦВК» Один з засновників першої пролетарської літературної групи «Боротьба» Один з керівників боротьбистів ВАСИЛЬ БЛАКИТНИЙ

1920 рік-опублікування «Удари молота» були співзвучні з «ударами серця» молодого поета, щирого прихильника соціалістичних ідей. «УДАРИ МОЛОТА І СЕРЦЯ» Удари молота і серця - І перебої... і провал... Але ізнову розіллється Вогнем гартований хорал. Муром затято обрій - Вдарте з розгону: р-раз... Ми - тільки перші хоробрі, Мільйони підпирає нас. Ми - тільки крешемо іскри, Спалахують мільярди "Ми", Розпанахають ковзані вістря Стару запону пітьми.

Був розстріляний денікінцями в Києві (1919р) Збірка «Заспів» (видана після смерті) Багато оповідань; етюд «Пролісок» (тема впливу Лютневої революції на гімназистів) ВАСИЛЬ ЧУМАК

Поет перехідної епохи-від української класики до авангарду Перший вірш - «Моя кобза», надрукований у газеті «Рада» (1907р) Співпраця з журналом «Українська хата» рр: «Огнецвіт», «Метеор», «Білий гарт», поема «Лицар-Сам» ГРИГОРІЙ ЧУПРИНКА

Перша збірка «Сонячні кларнети» (1918р) У збірці поєднано досвід європейських літературних шкіл з національними традиціями 1918р-входить до складу київської «Білої студії» Збірка «Замість сонетів і октав»(1920) ПАВЛО ТИЧИНА

Устиг побувати членом робітничої дружини Лисичанську, козаком петлюрівських військ, потрапити в полон до денікінців; був розстріляний, але вижив; засуджений червоним ревтрибуналом; перехворів на тиф Перша збірка «Червона зима» (1921р), в якій поєднуються світлі спогади дитинства поета та спогади про жорстку повстанську боротьбу, сум втрат ВОЛОДИМИР СОСЮРА

Осередок «Фламінго» - перша група панфутуристів, згодом- Асоціацію панфутуристів, яка славить комуністичне мистецтво, пропагує міську культуру, руйнує усталені традиції і загальноприйняту мову Поетичний цикл «Пєро мертвопетлює» (1918р)- через вигадану карнавальну маску, зображує українську дійсність МИХАЙЛО СЕМЕНКО

Митці Західної України прагнули до утворення єдиного національно-культурного простору з однодумцями із Наддніпрянщини. Література Західної України, крім Стефаника, представлена й такими іменами, як Ольга Кобилянська, Петро Карманський, Василь Пачовський, Михайло Яцків, Богдан Лепкий та інші. Письменники розділились на два типи: орієнтовні на радянську Україну і на січове стрілецтво та визвольну боротьбу.

Ті, що орієнтувались на УСРР, прагнули звільнити літературу від суспільних і громадських потреб. Вони вважали, що література – це «чисте мистецтво», яке не повинно бути засобом пропаганди. Інші запамятались як автори стрілецької пісні та поезії. Їх пісні були як героїчно-урочистими, так і гумористичними.

Бере активну участь у так званому феміністичному русі, який зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники передової інтелігенції. Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне людини життя. ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль у житті й творчості Кобилянської. Але для утвердження Кобилянської як української письменниці треба було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання української літератури. Цю істину вона все ясніше усвідомлювала й з кінця 1880-х років наполегливо вивчала культурну спадщину свого народу, виявляла дедалі більший інтерес до його життя. Вона замислювалася над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі «Жебрачка» (1895) письменниця вперше показала людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині.