ПІДГОТУВАЛА : ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ТЗШ I-III СТУПЕНІВ 9 Когутовська Ірина Михайлівна

Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який ? чий ? ( зелений, мудрий, сміливий ).

запаху ( п янкий, запашний ), кольору ( білий, зелений ), віку ( старенький, давній ), розміру ( величезний, середній ), матеріалу ( діамантовий, дерев яний ), якості ( твердий, гнучкий ), принадлежності ( зятів, сестрин ), простору ( далекий, близький ), часу ( ранній, вчорашній ) внутрішні властивості ( добрий, щедрий ), зовнішні прикмети ( смаглявий, чепурний ), ознаки за відношенням до місця ( міський, районний ).

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю ( напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметника бсолютна - означення ). Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка ( Яка важка у вічності хода ! ( Л. Костенко ).

Якісні виражають такі ознаки предмета, що можуть бути виявлятися більшою чи меншою мірою ( хоробрий, теплий, довгий ). Відносні виражають ознаку предмета опесередковано - через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану ( туманний ранок, працьовита людина, земляний вал ). Присвійні вказують на належність предмета кому - небудь і відповідають на питання чий ? чия ? чиє ?

На відміну від присвійних прикметників, що виражають належність індивідуальній особі ( істоті ), присвійно - відносні прикметники вказують на більш узагальнену віднесеність ( орлина сім я, журавлиний ключ ). В сучасній українській мові вживаються переважно повні прикметники. Лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною формою має коротку ( незмінну ) форму ( зелен, повен, красен, винен, рад ).