Вчитель правознавства НВК «Вашківецька гімназія» Попович Олексій Васильович

Мета уроку: ознайомити учнів з особливостями і порядком захисту особистих майновий прав; розвивати вміння працювати в групах, парах; вирішувати юридичні ситуації з використанням нормативно-правових документів; виховувати почуття відповідальності за свої дії та розуміння можливої відповідальності за завдану шкоду

План уроку: 1. Як реалізувати цивільні права; 2.Види захисту цивільних прав; 3. Захист честі та гідності особи; 4. Строки захисту цивільних прав.

судовий захист захист в адміністративному порядку захист нотаріусом самозахист

Честь - це певна соціальна оцінка громадянина або юридичної особи, яка визначається вчинками, виробничою діяльністю та поглядами конкретної особи в контексті норм суспільного життя. Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Існують певні об'єктивні критерії при визначенні честі і гідності, які підлягають оцінці на предмет їх порушення чи не порушення. Важливо! Захищати честь і гідність можуть лише фізичні особи, а юридичні особи можуть ставити питання тільки про захист ділової репутації.

Відповідно до ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Відмінності між правом на відповідь та спростуванням інформації: 1) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь – особа має право висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною ; 2) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію. Презентація Захист честі, гідності та ділової репутації Паліюк Василь Павлович, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, суддя апеляційного суду у відставці

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин : 1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб. Повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам ; 2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача ; 3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності. Недостовірна інформація – не відповідає дійсності, викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності ( неповні або перекручені ). Негативна інформація – в ній стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь - яких інших дій ( наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо ) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу гідності, честі чи ділової репутації.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування вміщених у засобах масової інформації відомостей, що ганьблять честь, гідність, ділову репутацію (обчислюється від дня вміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи повинна була довідатися про ці відомості); про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця в разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; у зв'язку з недоліками проданого товару; про скасування договору дарування; у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти; про оскарження дій виконавця заповіту. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. Взаємною згодою сторони можуть збільшувати позовну давність, установлену законом, але скорочення позовної давності за угодою сторін не дозволяється.

Проаналізуйте правову ситуацію та зробіть висновок, чи є законні підстави для задоволення позову, поданого Людмилою К. Людмила К. продала свій будинок подружжю С. Через 3 роки і 10 місяців вона звернулась до суду з позовом про оскарження договору купівлі - продажу, оскільки будинок вона змушена була продати близьким родичам директора підприємства, на якому працювала, за заниженою ціною. Вона зробила це під тиском директора, який погрожував звільнити Людмилу з роботи, якщо та не погодиться продати будинок.