Матеріали до уроків біології

Кінець XX і початок XXI ст. - це час тріумфу біологічних наук, які дають можливість зануритися в таємниці всього живого. Цей тріумф людського пізнання, котрий несе, безперечно, позитивні для людського існування колосальні відкриття, уможливлює водночас перспективи глобальної катастрофи, спричиненої як нездатністю передбачити всі наслідки новітніх досягнень, так і неспроможністю зарадити негативним результатам людської діяльності щодо природи.

У другій половині XX ст. здійснюється спроба знайти шляхи спасіння через подолання протистояння між природничими та гуманітарними науками, більше того, - через налагодження між ними співпраці. Так з'являється біоетика (з грец. - етика життя), що засвідчила поєднання двох, здавалось би, таких різних наук - біології та етики, науки про живі системи і науки про системи моральних цінностей.

Біоетика – наука про етичне відношення до всього живого, в тому числі і до людини. Це надзвичайно складний культурний феномен, який функціонує у різних проявах людської діяльності. Біоетику розглядають як: - галузь наукового знання; - академічну дисципліну; - соціальний інститут ; - суспільний рух.

Біоетика - нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, турботи про здоров'я і життя. Термін «біоетика» ввів у 1927 Фріц Ягр у статті «Біоетичний імператив», як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин.

Сучасне уявлення про біоетику розробив у 1971 році американський біохімік, вчений- гуманіст Ван Ренсселер Поттер з метою виокремлення вчення про моральність людської поведінки з позиції біологічно-медичної галузі та інших соціально-орієнтованих наук про життя. Одну з робіт він назвав "Біоетика: міст у майбутнє.

Біоетика, на думку В.Р. Поттера, може не тільки пояснювати природні феномени, а й дати можливість тримати під контролем "небезпечні знання«. Вона повинна стати "наукою виживання", "новою мудрістю", що забезпечить людство "знанням про те, як використовувати знання" для досягнення соціального блага та покращання якості життя.

Прийнятне виживання людини В.Р. Поттер розуміє не лише як виживання живої істоти, забезпеченої елементарними умовами життєдіяльності, а й як створення умов для духовного розвитку людини, котра спроможна взяти на себе відповідальність за своє життя, життя інших людей та майбутніх поколінь, врешті - за всіх живих істот.

Визнання автономії особистості, права людини самій вирішувати питання, які стосуються її тіла, психіки, емоційного статусу. Застосовувати тільки ті впливи, які не заподіють шкоди будь-якій особі; Принцип «не нашкодь» розширюється до формули: «не тільки не нашкодь, а й чини добро».

Надання людям свободи вибору у всіх питаннях, що стосуються генетики. Добровільність участі людей у всіх медико- генетичних процедурах; виняток примусу з боку держави, лікарів, суспільства. Повага особистості людини незалежно від рівня його знань. Можливість генетичної освіти всіх членів суспільства; Повага особистості індивіда і думки меншості; Тісна взаємодія з організаціями, що об'єднують хворих та їх родичів;

Попередження дискримінації при працевлаштуванн і, страхуванні або навчанні, заснованої на генетичній інформації. Спільна робота з представниками інших професій з надання всіх видів медичної та соціальної допомоги хворим зі спадковими захворюваннями. Відмова від тестів або процедур, непотрібних за медичними показаннями. Постійне проведення контролю якості генетичних процедур.

Результати генетичного тестування не повинні бути доступні роботодавцям, страховим компаніям та третім особам, щоб уникнути дискримінації. Безкоштовна рання діагностика дітей в інтересах їхнього здоров'я. Неефективне використання результатів генетичного тестування для профілактики і лікування захворювання.

Чи етично проводити генетичні експерименти на людині? Чи потрібні нам нові клони, наприклад, Гітлер чи Сталін? Чи етичні експерименти над тваринами?

Чи приємно буде нам, коли навколо нас зявляться такі химери?

Біоетика регламентує поведінку людей по відношенню один до одного в умовах застосування високих технологій, здатних змінити тіло, психіку чи (особливо) нащадків.