Ліна Костенко

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Леся Українка

Небес нема - густа Стара Синява, І білі гори сняться Білогір'ю. На ріллях - Волочиськ - свята постава, І Городок - містечко, як сузір'я. Деражня далину відлунням дражне, Течуть Дунаївці в Дунай стежками Ізяслав - лицар - молодий, відважний, У вікна Віньківці зорять зірками. Летить Летичів в літо, а не в Лету, Красилів обійма усі долини. У Кам'янці фортеця, як верета, Славута славно підніма на кпини. Ще й Нова Ушиця здіймає вуха, І дослухає Шепетівка шепоти. В Чемерівцях хтось чемерицю нюха – Аж в Теофіполі хмельні дотепники. Ярмолинці несуть ярмо в долонях, Як носить славу вічний Костянтинів. Втіка з полону - не втече - Полонне, Хмельниччино, ти - Мекка, Рим і Палестина, Для нас усіх мати єдина! Іван Іов