Біографія та воєнні походи 1796 – 1799 років

15 серпня травня 1821

французький імператор у і1815. Генерал революційної армії з 1796, 1799 року повалив владу Директорії, ставши консулом, а згодом імператором. З 1803 завоював майже всю Європу. Зазнавши поразки у битві під Лейпцигом (1813), був змушений зректися престолу, після чого його було заслано на острів Ельбу В березні 1815 знову захопив владу, але зазнав поразки від англійських військ біля Ватерлоо, після чого його було заслано на Острів Святої Єлени.

В роках Бонапарт командував французькою армією, що розгромила сардинські та австрійські війська в Італії.

В Італійській кампанії Наполеон зажив слави полководця. Особливо відзначився у битвах при Лоді, Кастильйоні, Арколі, Ріволі.

Під час бою при Ріволі він перевів битву у штикову атаку, штурмуючи австрійські укріплення, що мали більше війська й артилерії.

Під час штикової атаки австрійські війська зазнали розгрому. Біля Арколі Наполеон розбив 5 австрійських дивізій, з яких одна склала зброю без бою.

Після повернення з Єгипту до Франції (серпень 1799), Наполеон, за підтримки промислової буржуазії, здійснив листопада 1799 (18 брюмера VIII року) державний переворот, який встановив режим консульства.

До 22 Фрімера VIII року (12 грудня 1799) комісії, що писали конституцію, закінчили свої роботи; проект Сієса було перероблено згідно з бажаннями Бонапарта, який був головним автором конституції.

Це була цілком монархічна конституція, що зберігала лише примару народної влади. Конституція, за якою повноваження верховної виконавчої влади належали трьом консулам, призначила на 10-річний термін першим консулом Бонапарта, другим Камбасереса і третім (на 5-річний термін) Лебрена.

Завдання Наполеона було важким. Треба було створити майже зовсім наново все управління, відновити фінанси, що перебували у вкрай заплутаному стані, за повної відсутності кредитів, і як-небудь покінчити з другою коаліцією.

1785 року Наполеон закінчив Паризьку військову школу в чині поручика, а 1788 року спробував вступити на службу в російську армію.

Наполеон поважав військове мистецтво прусського короля Фрідріха ІІ. Після перемоги над Четвертою Коаліцією в 1807, імператор Франції відвідав могилу Фрідріха у Потсдамі і сказав своїм офіцерам: «Панове, якби ця людина була ще живою, я б лежав у могилі замість нього.»

Життя Наполеона охороняв мамлюк Рустам Раза.