Пряма мова

У процесі спілкування у мовців виникає потреба передавати чи відтворювати висловлювання інших. Які ж існують способи передачі чужого мовлення?

1. Що вам відомо про пряму мову з попередніх класів? 2. З якою метою люди використовують пряму мову? Яка відмінність між прямою та непрямою мовою? 3. Яку структуру мають речення з прямою мовою? 4. Які розділові знаки використовуються при прямій мові?

* Розглянути подані в двох колонках речення. Пояснити відмінність між прямою й непрямою мовою. Пояснити вживання розділових знаків Хвалився горщик: Розібю казана! Годуй біду, а вона каже: Ще прийду! Хвалився горщик, що розібє казана. (Нар.творч.) Годуй біду, а вона каже, що ще прийде. (Нар.творч.)

Чужа мова, передана дослівно від імені того, кому вона належить, називається прямою мовою (П, п). Слова, що вказують, кому належить пряма мова і як вона висловлена, називаються словами автора (А, а).

ПІСЛЯ Пряма мова ПІСЛЯ слів автора У липневий вечір якось біля школи ти мені сказала: Пахнуть матіоли. (Д.Луценко.) А: П. Он чутливо спить очеретина і шепоче світу: Не буди! (П.Перебийніс.) А:П! Я спитав колись у батька: Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце? І почув: Несправедливість. (М.Нагнибіда.) А: П ?

ПЕРЕД Пряма мова ПЕРЕД словами автора «Гарна музика», шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). П, - а. Дивись, коханий мій, дивись! В моїх очах – весна! – казала так мені колись красуня чарівна. (М.Вороний.) П ! - а. «А куди ви їдете, люди добрі?» осмілився спитати Павлусь (А. Чайков- ський) П ? - а.

Переписати. В кожному з речень вказати пряму мову і слова автора. Пояснити вживання розділових знаків. В пятницю крилом журавки мрія кликала: Летім! Чи не високо занадто? – смачно позіхнула лінь. (Б.Олійник.) Ми в колективі дружнім жить не проти, - перемовлялись між собою Шпроти. (С.Коваль.) Скажімо дорогам і пісні: Спасибі! (Р.Лубківський.) П – пряма мова А – слова автора

Переписати. В кожному з речень вказати пряму мову і слова автора. Пояснити вживання розділових знаків. В пятницю крилом журавки мрія кликала Летім! смачно позіхнула ліньМи в колективі дружнім жить не проти, перемовлялись між собою Шпроти Скажімо дорогам і пісні Спасибі! В пятницю крилом журавки мрія кликала: Летім! Чи не високо занадто? – смачно позіхнула лінь. (Б.Олійник.) Ми в колективі дружнім жить не проти, - перемовлялись між собою Шпроти. (С.Коваль.) Скажімо дорогам і пісні: Спасибі! (Р.Лубківський.)

В СЕРЕДИНІ Пряма мова В СЕРЕДИНІ слів автора Я сказала: Я згодна, тату, - і поцілувала йому руку (В.Підмогильний) А: П, - а …мені сказала: Здрастуй! – крізь туман (Л.Костенко) А: П ! - а Дід бурчав: Тепер би того дощу… – і сердився невідомо на кого А: П ? - а

РОЗРИВАЄТЬСЯ П Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯсловами автора. П – одне речення Хіба що… - майже пошепки промовила вона,- я сама спробую. П…-а, - п. «Рано ти, каже батько, закінчив науку» (Остап Вишня). П,- а, - п. «Ні, - зринула мисль, - у такий спосіб пожежі не згасити, треба трактором перетнути дорогу стихії!» (В.Скуратівський) П, -а, - п!. За що ж, - хто-небудь попитає, - Зозуля Півня вихваляє? (Л.Глібов.) П, -а,- п?.

РОЗРИВАЄТЬСЯ П Пряма мова РОЗРИВАЄТЬСЯсловами автора. П – кілька речень «Ходять тут усякі... бурмоче дід. Недавно двоє пройшло» (О. Донченко). П…-а. - П. «Зажди! просить хлопчина. Не тікай від мене, візьми мене із собою, перевези!» (Б. Лепкий). П!(?)-а.-П. Та ні, я того не кажу, - відповідав Зінько. – Знаю, що земля це ваша П, -а. - П. «Пізно, Володько, і додала тим самим легким смішком: Ех ти, сторож!» (І. Сенченко). П!(?)-а:-П.