Оксиген як хімічний елемент Оксиген у природі Елемент оксиген займає 3-є місце після гідрогену і гелію за поширеністю у Всесвіті. Він найпоширеніший хімічний елемент на Землі 47% маси земної кори, 85,7% маси гідросфери, 23,15% маси атмосфери, 79% і 65% маси рослин і тварин відповідно. За об'ємом оксиген займає 92% об'єму земної кори. Відомо біля 1400 мінералів, які містять оксиген, головні з них кварц, польові шпати, слюда, глинисті мінерали, карбонати. Понад 99,9% оксигену Землі знаходиться у зв'язаному стані.
Історія відкриття кисню Відкрили кисень в 1771 шведський хімік К. В. Шеєле і незалежно від нього в 1774 англійський вчений Джозеф Прістлі. Відкрили кисень в 1771 шведський хімік К. В. Шеєле і незалежно від нього в 1774 англійський вчений Джозеф Прістлі. VIII ст. китайський учений Мао встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння. Однак європейці кисень відкрили майже через 1000 років. Видатний шведський хімік К. В. Шеєле у 1771 р. встановив, що повітря складається з кисню й азоту. VIII ст. китайський учений Мао встановив наявність у повітрі газу, який підтримує дихання і горіння. Однак європейці кисень відкрили майже через 1000 років. Видатний шведський хімік К. В. Шеєле у 1771 р. встановив, що повітря складається з кисню й азоту р. Дж. Прістлі добув кисень розкладом меркурій (ІІ) оксиду. Усе ж головні особи в історії відкриття кисню не К. В. Шеєле і не Дж. Прістлі. Вони відкрили новий газ кисень, попри це і до кінця своїх років залишаючись ревними захисниками теорії флогістону, яка тривалий час гальмувала розвиток науки. Особливе значення в історії відкриття кисню мають праці А. Лавуазьє. Він (1775 р.) встановив, що кисень складова частина повітря, створив кисневу теорію горіння (за 200 років вона не тільки не була спростована, а й отримала безліч підтверджень своєї правильності), яка прийшла на зміну теорії флогістону р. Дж. Прістлі добув кисень розкладом меркурій (ІІ) оксиду. Усе ж головні особи в історії відкриття кисню не К. В. Шеєле і не Дж. Прістлі. Вони відкрили новий газ кисень, попри це і до кінця своїх років залишаючись ревними захисниками теорії флогістону, яка тривалий час гальмувала розвиток науки. Особливе значення в історії відкриття кисню мають праці А. Лавуазьє. Він (1775 р.) встановив, що кисень складова частина повітря, створив кисневу теорію горіння (за 200 років вона не тільки не була спростована, а й отримала безліч підтверджень своєї правильності), яка прийшла на зміну теорії флогістону.
Поширення кисню у природі Оксиген, найпоширеніший на Землі елемент, вміст його становить 47% за масою (здебільшого у формі оксидів), у повітрі (тропосфері) кисню (O2) 20,93% за об'ємом, або 23% за масою. До складу води входить 88,8 м.% кисню, в морській воді 85,7 м.%. Він входить до складу більшості гірських порід, ґрунтів, а також клітин усіх рослинних і, тваринних організмів. Оксиген в цілому становить 30-85% маси тваринних і рослинних тканин. Він входить до складу білків, нуклеїнових кислот, жирів, вуглеводів тощо. Вільний кисень відіграє велику роль в біохімічних і фізіологічних процесах, зокрема в диханні. При недостаньому постачанні організму тварин і людини киснем розвивається гіпоксія. Зелені рослини і деякі бактерії є джерелом вільного кисню на Землі.
властивості кисню Кисень безбарвний газ без запаху і смаку. При температурі 183° С він скрапляється у рідину голубуватого кольору, яка при 218,7° С замерзає в синю кристалічну масу. Розчинність кисню у воді невелика і при звичайній температурі становить всього 3,1 см³ в 100 г води. У продаж кисень поступає в сталевих балонах під тиском приблизно 150 атм. Біологічна роль кисню Більшість живих істот (аероби) дихають киснем повітря. Широко використовується кисень в медицині. При серцево-судинних захворюваннях, для поліпшення обмінних процесів, у шлунок вводять кисневу піну (кисневий коктейль). Підшкірне введення кисню використовують при трофічних виразках, слоновості, гангрени та інших серйозних захворюваннях.
Застосування кисню