Посадіть калину біля школи, А щоб цвіт її не стерся, Не зів´янув в спориші, Посадіте колдо серця, Щоб цвіла вона в душі.

Сходить сонце над пшеничним ланом, Вабить очі сонце голубе... Рідна земле! Волошковий стане! Як же не любити нам тебе? Де Шевченка слово панувало - Цвіт калини в душах і серцях... Добру славу ми успадкували – Нам її сповідувать в віках!

Що за кущ біля хатини Розростається щоднини, І на ньому ягідки Не солодкі й не гіркі? Як намистечко, червоні І цілющим соком повні, Повновиді й не великі І від кашлю добрі ліки... Як же звуть ці ягідки? Певно, знають малюки.

Сонцем знов налита, І сама від сонця. Звисли, мов намисто, Калинові гронця. Сонечком умита, Чистою росою, Ой, калино – цвіте, Радісно з тобою. Калино весела, Калино чарівна, Люблю твоє листя Та росяні грона. Калино чарівна, Калино барвиста, То від тебе сяє Зоря промениста. До нашої стежки Нахилилась віттям. Зоряно з тобою Матері і дітям.

Зацвіла в долині Червона калина. Ніби засміялась Дівчина – дитина.

Легенди і прислів´я про калину.

Говорила мати, не забудься, сину, Як збудуєш хату, посади калину. Зоряна калина – краса і врода Нашої Вітчизни, нашого народу. Пам´ятай же, сину, що сказала мати, Посади калину в себе хати.

На нашій планеті росте понад 200 видів калини. Але найбільше калина полюби– ла українську землю.Немає такого села, де б за тином чи біля криниці, у лузі чи на березі водойми не росла, не квітла рясним білим цвітом навесні, не рум´яні – ла б червоними ягідками аж до весни ка – лина. Тим і пояснюється, що в Україні є понад 100 населених пунктів з назвами Калинівка, Калинове.

Посадіть калину Коло школи, Щоб на цілий білий світ Усміхалась щиро доля, Материнський дивний цвіт.